Політологія - Узагальнюючий підручник

7.5. Правосвідомість і правовий нігілізм

Будь-яка держава передбачає виконання громадянами законів, тобто позитивного права. Правова держава передбачає крім цього знання громадянами законів і свідоме ставлення до них на підставі розуміння природного права, боротьбу за втілення природного права у позитивне.

Будь-яка держава передбачає виконання громадянами законів, тобто позитивного права. Правова держава передбачає крім цього знання громадянами законів і свідоме ставлення до них на підставі розуміння природного права, боротьбу за втілення природного права у позитивне. Правосвідомість полягає в усвідомленні громадянами своїх прав і обов’язків, у свідомому намаганні до їх виконання на законних, легітимних підставах. Тобто це не стільки знання, скільки духовна воля, яка грунтується не стільки на юридичному лікнепі, хоча й передбачає його, скільки на духовному вихованні. За І.Ільїним, існують такі аксіоми правосвідомості: почуття власної духовної гідності; здатність до самозобов’язування та самоврядування; взаємна повага і довіра людей один до одного. Ці аксіоми вчать людину самостійності, свободі, сумісності, взаємності і солідарності, а також духовній волі.

Протилежністю здоровій правосвідомості є правовий нігілізм, тобто ігнорування законів, їх свідоме чи несвідоме порушення. Проблема правового нігілізму дісталась Україні у спадщину від Росії. У Росії він виник як наслідок засобів правління російського самодержавства. При цьому правовий нігілізм громадян, які не вірять у закон, не знають його і не бажають знати, збігається з правовим цинізмом влади. Проблема лише ускладнилась після Жовтневого перевороту, за умов революційної пролетарської законності, а згодом масових незаконних репресій. Право перетворилось у “факультет непотрібних речей”. Зрештою це призвело до того, що праця створених вже за нових умов законодавчих органів влади зводиться майже нанівець, тому що прийняті закони не виконуються. Ця проблема була достатньою мірою усвідомлена лише останнім часом, у контексті завдань розбудови правової держави. Шляхами подолання правового нігілізму є передусім створення ефективної, незалежної судової влади, подолання кризи влади взагалі, ефективна боротьба з корупцією та іншими злочинами державних та політичних діячів, створення дійсно демократичних та правових законів, розвиток громадянського суспільства та піднесення правової свідомості громадян, тобто їх зацікавленості не лише знати, а й виконувати закони, які захищають їх права та свободи.