Історія України: навч. посіб.

Посилення процесів урбанізації викликало бурхливий розвиток міського будівництва. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах розгорнулося широке промислово-транспортне будівництво, постали великі фабрично-заводські корпуси, вокзали й електростанції, банки і біржі. Пожвавлення суспільного і культурного життя в містах сприяло будівництву приміщень для театрів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів, будинків громадських товариств тощо. На поч. XX ст. в Україні працювало багато талановитих зодчих, які розвивали кращі традиції класичної архітектури. Творчо використовуючи багату спадщину давньоруського, класичного та народного зодчества, новітні технічні досягнення, вони зробили чималий внесок в українську архітектуру.

Помітний слід у зовнішньому вигляді Києва залишила діяльність архітекторів О.Кобєлєва, О.Вербицького, П.Альошина, В.Рикова, В.Осьмака та ін. За їхніми проектами споруджено будинки Педагогічного музею (1909—1911), Державного банку (1902— 1905), бібліотеки Київського університету (1914—1915).

Харківський архітектор О.Бекетов створив будинки Медичного товариства з Бактеріологічним інститутом ім. Л.Пастера і комерційного інституту. М.Верьовкін спорудив адміністративний будинок страхового протипожежного товариства "Росія" і прибутковий житловий будинок товариства " Саламандра". Досить вдалою спробою створення українського національного стилю в архітектурі став будинок Полтавського земства, споруджений у 1903—1908 pp. за проектом архітекторів В.Кричевського та К.Жукова.

У Львові на поч. XX ст. швидко поширився новий стиль — модерн. Однією з найважливіших споруд у цьому стилі є будинок торгової палати за проектом архітекторів О.Сосновського і А.Захаревича. У новому стилі споруджено житлові будинки на розі вулиці П.Чайковського та проспекту Т.Шевченка (1905), будинки філармонії(1907) і банку на вулиці М.Коперника (1912) та ін.

Пошуки нових архітектурних форм спонукали архітекторів звернутися до традицій і форм українського народного зодчества, зокрема дерев'яної архітектури. І.Левинський, О.Лупшинський, Л.Левинський та Т.Обмінський декоративно оздобили керамічними фризами народної орнаментики фасад будинку страхового товариства "Дністер", на вул. Руській, 20 у Львові (1905).

Таким чином, українська культура на початку XX ст., попри утиски й гоніння колонізаторів, лихоліття Першої світової війни, суперечливий перебіг революційних подій 1917—1921 pp., зовнішню агресію загребущих сусідів тощо, продовжувала розвиватися. Усі її галузі поповнилися чудовими високомистецькими творами, важливими науковими відкриттями. Зростаючи на ґрунті народної творчості, традицій національної класики, вона була важливим чинником патріотичного виховання українства, зробила вагомий внесок у духовний прогрес світу. Характерною рисою культурного життя України став поглиблений інтерес науковців та митців до життя і звичаїв народу, до його історичного минулого, через яке вони прагнули відобразити актуальні проблеми тогочасного етапу національно-визвольного руху.

На жаль, короткочасне існування української державності та брак коштів не дали змоги повною мірою відновити втрачені традиції, створити міцну основу для культурного розвитку нації. До того ж культуро творчі процеси істотно гальму вал и збройна боротьба, зовнішня агресія, які руйнували матеріальну основу культури, змушували емігрувати багатьох її діячів за кордон тощо.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте передумови відродження національної державності в Україні на початку XX ст.

2. Якими були причини, перебіг та наслідки першої українсько-російської війни?

3. Порівняйте характерні риси розвитку Української революції за часів Центральної Ради, Гетьманщини та Директорії УНР.

4. Чи можна, на вашу думку, вважати Брестський мирний договір успіхом української дипломатії?

5. Проаналізуйте історичні обставини та особливості проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішню і зовнішню політику.

6. Дайте оцінку Акта злуки УНР і ЗУНР.

7. Визначте причини та наслідки поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 pp.

8. Простежте характерні риси культурного життя України на початку XX ст.