Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Одним із перших соціально-економічних проектів, здійснених урядом П. Гроза, було прийняття закону про аграрну реформу. Великі земельні ділянки (більш як 50 га) конфісковувались і за символічну плату передавались на правах приватної власності безземельним і малоземельним селянам. Королівські землі та зразкові ферми конфіскації не підлягали. Землю отримали 913 тис. чоловік. На базі конфіскованої сільгосптехніки створювалися машинопрокатні пункти, що допомагали селянам обробляти землю. Діяльність уряду дедалі виразніше набувала класового, ідеологічного характеру.

Усвідомлюючи згубність шляху, на який повертали країну комуністи, король Михай зажадав відставки уряду. Із заявою про непредставницький характер кабінету П. Гроза й необхідність його реорганізації виступило керівництво "історичних" партій. Король, своєю чергою, оголосив страйк, відмовляючись підписувати урядові декрети, які без цього не мали чинності. Михай наполягав на введенні до складу уряду представників "історичних" партій. Цього ж вимагали Англія та США, невизнання якими уряду П. Гроза ставило під сумнів можливість укладення майбутнього мирного договору. Зважаючи на складність внутрішньої та зовнішньої ситуації, комуністи та їхні союзники вдалися до маневрування. На початку 1946 р. в уряд було введено по одному представникові від "історичних" партій. Це заспокоїло Захід, і в лютому 1946 р. Англія та США визнали уряд Гроза.

В умовах загострення політичної боротьби комуністи посилили ідеологічну обробку населення. На загальнонаціональній конференції (жовтень 1945 р.) КПР на чолі з генсеком Георге Георгіу-Деж висунула привабливі лозунги: індустріалізація, електрифікація, ліквідація неграмотності, зміцнення народно-демократичного ладу тощо.

Лозунгова демагогія широко використовувалась комуністами у їхній пропагандистській кампанії напередодні листопадових парламентських виборів 1946 р. Використовуючи нечіткість й аморфність програм "історичних" партій, внутрішню боротьбу в керівництві націонал-лібералів, комуністам вдалося створити новий виборчий блок — Блок демократичних партій (БДП) і домогтися висунення кандидатів на виборах до парламенту єдиним списком. Це давало їм можливість здійснювати контроль над виборчим угрупованням і гарантувало місця, виборені закулісними методами. У передвиборній програмі БДП переважали загальнодемократичні лозунги: підвищення добробуту населення, "зміцнення демократичного режиму в рамках конституційної монархії", забезпечення громадянських свобод — свободи слова, друку, зборів, релігійного віросповідання тощо. Недосконалість виборчого закону й використання різноманітних заходів (виключення із виборчих списків так званих реакціонерів і небажаних елементів, монополізація прихильниками БДП керівництва виборчими дільницями, що забезпечило можливість маніпуляції виборчими бюлетенями) дали змогу комуністам та їхнім союзникам здобути "переконливу перемогу" (майже 80 % мандатів). За такої ситуації вони почали відкрито здійснювати свої стратегічні плани.