Історія України: підручник

"Ліквідація куркульства як класу" проходила в декілька етапів. Перший етап тривав в Україні з другої половини січня до початку березня 1930 р. і охопив 309 районів, в яких налічувалося 2524 тис. господарств. На 10 березня було розкуркулене 1887 господарств або 25%. До середини 1931 р. з України було депортовано 98,5 тис. селянських родин. Всього ж було експропрійовано до 200 тис. селянських господарств. Загалом за 1928—1931 pp. зникло 352 тис. господарств. З більш ніж мільйона селян, репресованих радянською владою на початку 30-х pp., близько 850 тис. депортували на Північ, де багато з них загинули.

Внаслідок колективізації було підірвано сільськогосподарське виробництво. Рівень 1928 р. у виробництві зерна і поголів'я худоби вдалося відновити і перевищити лише в 1950 р. Все це разом із загальною деградацією виробництва і зумовило голод, який ще більше посилився після встановлення нереальних планів хлібозаготівель. Це був один з найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу. Хлібозаготівлі на селі з урожаю 1931 р. тривали до весни 1932 p., після чого хліба в селі не залишилося. Почався голод. Проти колгоспників, які, щоб вціліти, приховували справжні розміри врожаю, почалися репресії. Сталін власноручно написав постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", яку було прийнято 7 серпня 1932 р. Згідно з нею селян засуджували за кілька підібраних на колгоспному полі колосків до розстрілу або на 10 років ув'язнення.

Вилучивши у селян хліб і збіжжя до останньої зернини, за вказівкою В. Молотова, який очолював в Україні комісію з хлібозаготівель, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, квасолю, тобто будь-який провіант. Майже 90 районів, які були занесені на так звану "чорну дошку", оточувалися військами і починалися обшуки і грабунок мирного населення власної країни.

За підрахунками історика і очевидця тих трагічних подій П. Василевського, кількість жертв голоду складала 7 125 850 осіб. Міжнародна наукова конференція дійшла висновку, що кількість померлих від голоду складає 9 млн. чоловік. Результати перепису населення (січень 1937 p.), що показали зменшення кількості населення в країні на 15 млн. чоловік, було знищено, а учасників перепису — репресовано. Такими були наслідки господарювання комуністів в Україні на початку 30-х pp. Така катастрофа змусила керівництво СРСР регламентувати поставки зерна державі, що давало можливість селянам використовувати лишки на власний розсуд.

Голод 1932-1933 pp. справді був страшним злочином влади, яка в такий спосіб винищувала власний народ. Варто лише згадати слова з виступу одного з керівників радянської влади Менделя Хатаєвича: "Безжалостная борьба не на жизнь, а на смерть. Этот год был годом проверки нашей силы и их выносливости. Нужен был голод, чтобы показать им, кто здесь хозяин. Это стоило миллионов жертв, но колхозная система должна здесь остаться навеки. Мы выиграли войну'. Тут було б доречно сказати: "Амінь".

З наведених матеріалів очевидно, що голод був саме організований, підготовлений ідеологічно, політично, адміністративно. Це була помста радянської влади за несприйняття селянством України колективізації.