Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Радянська політика по відношенню до країн Східної і Центральної Європи багато в чому продовжувала відбивати ще довоєнний сталінський курс на розширення сфери радянського впливу в Європі, а в повоєнний період — на унеможливлення встановлення тут ладу народної демократії, що народжувалася. Замість неї було насильно впроваджено сталінську модель адміністративно-командної системи, що називалася соціалізмом. Вона не дозволяла народам цього регіону жити так, як вони того хотіли.

Свій внесок у це робила й Україна, активно пропагуючи у своїй зовнішньополітичній діяльності та у внутрішній політиці зміцнення братньої дружби і співробітництва з країнами, що будують "соціалізм".

Сліпе копіювання радянського зразка державного устрою, наслідування його без достатнього і реального врахування місцевих особливостей, національної історії та звичаїв призводило до серйозних деформацій в економічному й суспільно-політичному житті цих країн, викликало невдоволення широких мас населення. Першим свідченням цього став виступ трудящих Берліна у 1953 р., на придушення якого було направлено радянські танки.

Після XX з'їзду партії здійснено певну спробу відійти од сталінського курсу щодо країн Східної і Центральної Європи. Але серйозного удару по зміцненню взаємного довір'я завдало реагування на події 1956 р. в Угорщині. Радянське керівництво, а услід за ним і Україна виходила з того, що там стався контрреволюційний переворот, а не народна революція, як вважали самі угорці, спрямована проти деформацій так званого соціалістичного будівництва, проти нав'язаного ззовні тиранічного управління кліки Ракоші. В зв'язку з цим в Угорщину через територію України було введено радянські війська, які застосовували силу зброї проти визвольного руху населення. У збройних сутичках загинули тисячі радянських воїнів і угорських громадян. Не повернулося на рідну землю чимало солдатів і офіцерів з нашої республіки.

Ці події завдали економіці Угорщини відчутних збитків. Для того, щоб допомогти угорському народові швидше налагодити нормальний ритм життя, на промислових підприємствах України було організовано розгортання руху за дострокове виконання його замовлень, що проголошувалося офіційною політикою як вияв братерської дружби. Крім того, в Угорщину надсилався метал, цемент, лісоматеріали, продовольство.

Значне місце посідала радянська Україна в торгово-економічних зв'язках із країнами Східної і Центральної Європи. 80 % її експорту йшло саме цим адресатам. Крім сировинних ресурсів, палива, металу, сільськогосподарської продукції, республіка направляла їм різноманітні машини й устаткування. Імпортувала ж вона звідти комплектне устаткування різних виробництв, іншу продукцію промисловості, необхідну для своєї економіки, та товари широкого вжитку. Помітною була частка УРСР у науково-технічному співробітництві, у спорудженні в цих країнах важливих народногосподарських об'єктів.

Слід, проте, відзначити, що економічні зв'язки не завжди базувалися на основі взаємовигідних .відносин. Це стосувалося, передусім, значних обсягів паливно-сировинних ресурсів, які були не менш потрібними й самій республіці і розробка яких вимагала значно більших фінансових витрат, ніж виробництво промислової продукції. До всього вони незрідка поставлялися за цінами, що були нижчими, ніж на світовому ринку. Та подібне партійним керівництвом країни завжди пояснювалося нашим інтернаціональним обов'язком. Саме так ці економічні зв'язки мусили сприймати і в Україні.

Таким чином, трудящі України, її представники з міжнародних організаціях виступали за мир і співробітництво між народами світу, за зміцнення політичних і економічних зв'язків з країнами Східної і Центральної Європи, намагалися підтримувати національно-визвольний рух поневолених народів. Але при цьому не завжди робилося те, що реально було потрібно цим народам і самій Україні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. На конкретних прикладах покажіть зростання авторитету УРСР на міжнародній арені в другій половині 50-х — на початку 60-х рр. 2. Розкажіть про боротьбу УРСР за мир і безпеку народів, за мирне співіснування держав з різним суспільним ладом.