Історія нових незалежних держав: Навчальний посібник

Соціально-політична ситуація в Казахстані у 1985—1986 рр. була відносно стабільною, оскільки економічний стан тут був дещо кращим, ніж загалом у Союзі. Це зумовлювалося наявністю великої кількості підприємств центрального підпорядкування з кращим постачанням сировини і продуктів харчування, товарів масового споживання. Тому народний протест проти методів керівництва республікою з боку Москви виявився для неї цілковитою несподіванкою.

Наприкінці 1986 р. у Москві прийняли рішення замінити першого секретаря ЦК компартії Казахстану Дінмухамеда Кунаєва, якому на той час виповнилося 75 років і котрого підозрювали у масштабній корупції. 15 грудня до Алма-Ати прибули член ЦК КПРС Г. Разумовський і перший секретар Ульянівського обкому партії Геннадій Колбін. 16 грудня на Пленумі ЦК компартії Казахстану оголосили про рекомендацію вищим партійним керівництвом Г. Колбіна на посаду республіканського першого секретаря. Партійна верхівка Казахстану без обговорення проголосувала "за". Тобто главою республіки зробили людину, яка не тільки жодним чином не була пов'язана з Казахстаном і не знала місцевих умов, а навіть не перебувала на партійному обліку в жодній місцевій партійній організації. До того ж Г. Колбін був росіянином. Як і в інших національних республіках СРСР, росіяни ставилися до корінного населення як до молодших братів по розуму і статусу. За дуже рідкісним винятком, вони брали на себе клопіт вивчити місцеву мову і культуру. Те саме стосувалося і Г. Колбіна.

Його призначення було сприйняте як образа казахського народу, порушення демократичних принципів, про які постійно говорив М. Горбачов, і викликало стихійний протест. Вранці 17 грудня на майдані перед будинком ЦК почала збиратися молодь, здебільшого студенти, які протестували проти ігнорування Москвою інтересів республіки. Вулицями рушила масова демонстрація. Однак замість відвертого діалогу нова влада з благословення Москви вдалася до насильства. Проти демонстрантів кинули сили міліції та внутрішніх військ. Як і в Грузії, використовувалися саперні лопатки. Людей лякали службовими собаками, на сильному морозі поливали холодною водою, жорстоко били. Кілька сотень осіб помістили до слідчих ізоляторів. Влада свідомо розпалювала міжнаціональну ворожнечу, озброївши залізними прутами й обрізками кабелю загони, сформовані з російськомовних робітників промислових підприємств, і підбурювали їх проти демонстрантів-казахів. Унаслідок репресій постраждало чимало людей. Чутки про придушення виступу в столиці сколихнули весь Казахстан: у багатьох містах відбулися аналогічні виступи, їх теж жорстоко розігнала влада. Студентів масово виключали з вищих навчальних закладів, а їх ректорів звільняли з роботи. На початку 1987 р. прийняли постанову ЦК КПРС, у якій ці події оголошували "виявом казахського націоналізму". В республіці почалося "полювання на відьом" — нищення виявів і носіїв "буржуазного націоналізму".

Однак, незважаючи на переслідування влади, в Казахстані пішов процес створення неформальних організацій, які спочатку набували вигляду екологічних рухів. З одного боку, всі політичні організації були заборонені, з іншого — екологічні проблеми ставали все більш відчутними і пов'язувалися з нехтуванням інтересами казахстанців з боку Центру.

За радянського недбалого господарювання системи зрошення зруйнували природні дренажні лінії, а пестициди забруднили підземні воді, що підживлювали поля. Тоді почалося екологічне лихо на Аральському морі. Освоєння цілинних земель відбувалося з порушеннями законів екології та аграрних наук, що призводило до грандіозних пильних бурь і здування шару родючого ґрунту. Варварськи розроблялися мінеральні родовища, сировину практично безкоштовно кидали у топки гігантів радянської індустрії. П'яту частину території республіки займали полігони, космодром Байконур, аеродроми, військові містечка. Казахстан негласно називали "Полігонстан", оскільки тут постійно випробували ядерну, нейтронну, хімічну, бактеріологічну та іншу зброю. Лише на Семипалатинському полігоні з 1949 до 1991 рр. здійснили 467 ядерних випробувань. Населення навколишніх селищ і містечок страждало на кая-цер та інші захворювання. Навіть у столиці спостерігався підвищений у декілька разів рівень радіації.

Наприкінці 1988 — на початку 1989 рр. почалося об'єднання і політизація екологічних рухів. У лютому 1989 р. за ініціативою О. Сулейменова виник антиядерний рух "Невада — Семипалатинськ", який виступив за припинення випробувань ядерної зброї на Семипалатинському полігоні (останню штольню для випробувань там знищили 29 липня 2000 р.). Консолідовувалися й об'єднувалися інші неформальні організації. Влада спробувала їх придушити, напруження в республіці зростало. Влітку Г. Колбіна відкликали до Москви. На посаду першого секретаря ЦК компартії Казахстану в червні 1989 р. було висунуто Нурсултана Назарбаєва.