Соціологія - Навчальний посібник

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246

Дивись також:

ГОСУДАРСТВО

важнейший институт политической системы общества, способ социального бытия человека в условиях господства политического отчуждения. В ...

ЛИБЕРАЛИЗМ

(от лат. liberalis - касающийся свободы, присущий свободному человеку) - достаточно широкое идейное, социальное и ...

ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО

понятие, подразумевающее индивидуализированную форму существования социальности в ее противопоставлении политическому, фиксируя определенный уровень развития и ...

ГОСУДАРСТВО ПРАВОВОЕ

тип государства, где утвержден политический режим, характеризующийся правовым (конституционным) порядком осуществления политической власти. Принцип правового ...

ЗАКОНОДАТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ

один из основных видов государственной власти, который в единстве с исполнительной и судебной властями является ...

Соціологічна думка вчених Нового часу

Окремі соціологічні погляди, які вплинули на подальший розвиток соціологічної думки в Європі, знаходимо в Томаса Мора, Бенедикта Спінози і особливо в "Новій Атлантиді" Френсіса Бекона. Але погляди ці мали дуже мало спільного з тією дійсністю, в якій вони жили, тому не випадково навіть їх авторами подавалися як утопічні. Більш глибокий слід в історії соціологічної думки залишили теоретики "природного стану суспільства", зокрема такі англійські мислителі, як Т.Гоббс (1588-1679) і Д.Локк (1632-1704). Перший вважав, що спокій природного етану суспільства гарантує держава. Бунт проти влади с свідченням недосконалості суспільства, і чим влада міцніша, тим краще кожному членові суспільства.

Д.Локк стояв на іншій позиції. Він вважав, що влада—це похідна від суспільства, яка покликана виконувати його волю. Якщо ж вона узурпує права, загрожує життю, майну громадян, то вона не тільки не потрібна, а й шкідлива. Тому народ має право на заміну такої влади на ту, яка йому найбільш до вподоби.

І Т.Гоббс, і Д.Локк розглядали людину як продукт природи. Цей методологічний принцип був основоположним для цілої плеяди мислителів, які залишили глибокий слід в історії західноєвропейської філософсько-соціологічної культури. Серед них можна виділити Вольтера, Монтеск'є, Руссо, Гольбаха та ін. Всі вони, крім Вольтера, розглядали людину як частину природи, сформовану природою. Внесок цих мислителів у скарбницю загальної культури, філософсько-соціологічної зокрема, величезний, проте, якщо говорити про розуміння людини і суспільства, їх сутність, то це був крок назад порівняно, наприклад, з концепцією Д .Віко (1668-1744) і навіть Фоми Аквінського, які стояли на арістотелівській позиції— людина є істотою суспільною.