Соціологія - Навчальний посібник

У минулому, 10-15 років тому, існувало дві концепції стосовно збереження миру:

1) Мир може бути збережений лише за умови існування країни (або групи країн), яка силою зброї погрожує потенційному агресорові, не дозволяє йому розв'язувати військові конфлікти (Г.Кан, З.Бжезінський та ін.). Прихильники цієї концепції, окрім наукових кіл, мали і велику матеріальну силу працівників, які були зайняті виробництвом зброї. Серед деякої частини населення набула поширення думка про те, що військова продукція сприяє розвиткові наукових досліджень, розширенню виробництва, створенню додаткових робочих місць і т. д.

2) Наявність "караючого меча" окремої держави (або групи держав) може створити, за певних обставин, напружену ситуацію в світі, оскільки уряд кожної країни формує таку військову політику, яка йому найбільше відповідає. Для збереження миру необхідно максимально обмежити діяльність військово-промислового комплексу, проводити політику роззброєння, відкритості і довіри.

Футурологи дотримуються думки про те, що мир завжди матиме крихку основу, якщо в світі й надалі процвітатиме виробництво і продаж зброї. Відомо, що донедавна майже необмеженими щодо кількості закупленої зброї були Африка, ряд країн Азії і Латинської Америки. Незважаючи на катастрофічний стан економіки, уряди країн цих континентів за будь-яку ціну намагаються озброїтися. Виникають великі бандитські угрупування типу бен-ладенських терористів.

Сьогодні футурологам при прогнозуванні розвитку міжнародної політики необхідно враховувати не тільки всі нюанси політичних, економічних, національних й інших зв'язків між народами окремих країн, але і діяльність партій, рухів, соціальних груп і навіть окремих осіб, визначити їх вплив на державне життя. Саме часто "з подачі" футурологів одним державним діячам, партіям і т.д. надається більше уваги, ніж іншим. Враховуються всі аспекти діяльності суспільства і соціальних інститутів, і вже на основі цього формується певний план політичної діяльності. З часом вносяться певні корективи.

Планування міжнародної політики має жорсткий характер, корективи модифікують певні елементи цієї політики. Від того, наскільки є гнучким бюрократичний апарат, залежить майбутнє міжнародної політики. Сьогодні Україна йде нелегкою дорогою розбудови своєї міжнародної політики. Країни світу визнали нашу незалежність. Проте утримання і зміцнення незалежності залежить не тільки і не стільки від того, визнають чи ні декларативно її інші країни, а від того, як вона будує свою зовнішню політику.

Як і в усьому світі, роль прогнозування буде зростати і в Україні, яка має певні традиції і досвід дослідження майбутнього. Досить згадати хоча б середньовічного доктора філософії і медицини Юрія Дрогобича (справжнє прізвище—Котермак), автора першої вітчизняної друкованої книги "Прогностична оцінка 1483 року", виданої в Римі в 1483 p., низки відомих рукописних праць з проблем прогностики. Наприкінці 20-х років XX ст. М.Грушевський у роботі "Початки громадянства" ставив питання про створення соціально-політичної прогностики, розвиток футурології. Один з відомих у колишньому СPCP прогностиків В.Косолапов жив і працював у Києві. Наприкінці минулого століття Україна стала місцем проведення масштабних конференцій з питань теорії і практики прогнозування, симпозіумів з наукознавства і науково-технічного прогнозування.