Автори: Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246
Статистики виділяють такі економічні угрупування населення: самодіяльно (самостійне); економічно активне; несамодіяльне (несамостійне); економічно пасивне.
Самодіяльне населення це та його частина, яка має самостійне джерело доходів.
Несамостійне населення —особи, що знаходяться на утриманні сім'ї (утриманці).
Економічно активне населення — частина самодіяльного населення, що має доходи від безпосередньої участі у виробництві матеріальних, соціальних і духовних благ. Доля економічно активного населення в загальній його чисельності залежить від чисельності населення в працездатному віці і ступеня зайнятості в окремих вікових групах.
Економічно пасивне населення — це особи, що знаходяться на утриманні сім'ї і суспільства, тобто це групування вміщує несамодіяльне населення і частину самодіяльного (студенти; пенсіонери; інваліди, що ведуть домашнє господарство; особи, що довгий час не працюють).
Співвідношення між економічно активним і економічно пасивним населенням залежить від соціально-економічних і демографічних умов. .
Економічно-активне населення поділяється на групи: робочий клас, інтелігенція і службовці, бюрократія і управлінці, дрібні і самостійні підприємці. Зазначені групи розрізняють за такими ознаками, як:
—значимість, питома вага в суспільстві, в зайнятості населення;
— порівняльні особливості в різних регіонах, в різних економіко-політичних системах, в різний час;
— позитивні і негативні риси трудової і економічної діяльності;
— специфіка соціально-економічного стану;
— взаємовідносини з іншими групами;
— відношення до влади;
— освіта та культура, психологія поведінки.
Найбільшу питому вагу в суспільстві займає робочий клас, до якого належать всі зайняті переважно фізичною працею. В одних теоріях — це особливо працьовита частина самодіяльного населення, що виконує головну роль у накопиченні національного багатства і соціальному розвитку, в інших—як утриманці, що не створюють робочих місць, не займаються організацією виробництва, інфантильно відносяться до прибутків організації і вимагають все більшої і більшої оплати.