Соціологія: пер. с англ.

Більшість із нас думають про дитинство як про окремий і чітко визначений етап життя. Ми вважаємо, що діти відрізняються від " немовлят" або "малят". Дитинство розміщується між віком немовляти і початком підліткового віку. Проте поняття дитинства, як і багато інших аспектів нашого сьогоднішнього суспільного життя, виникло не далі як два або три сторіччя тому. В традиційних культурах молоді люди відразу переходили від розтягнутого в часі віку немовляти та нетвердого на ніжках маляти до трудового життя в громаді. Французький історик Філіп Аріє вважає, що дитинство як окрема фаза розвитку в середньовіччі не існувало (Ariеs, 1973). На картинах, які дійшли до нас із середньовічної Європи, дітей малювали як "маленьких дорослих" — із серйозними обличчями й вдягнутими так само, як і старші. Діти виконували ту саму роботу, розважалися так само, як і дорослі, вони не мали якихось окремих іграшок і не гралися в окремі дитячі ігри, що їх сьогодні ми вважаємо невід'ємними від дитинства.

До самого початку двадцятого сторіччя в Британії та в інших країнах Заходу дітей примушували працювати з семи або восьми років, що сьогодні ми сприймаємо як дуже ранній дитячий вік. Існує чимало країн і в сьогоднішньому світі, де малі діти працюють повний робочий день і часто у фізично важких умовах, наприклад, у вугільних шахтах (UNICEF, 1987). Та ідея, що діти мають особливі права, й уявлення про те, що застосування дитячої праці морально неприйнятне, виникла зовсім недавно.

Деякі історики, слідом за Аріє, який уперше висловив це припущення, вважають, що в середньовічній Європі люди були байдужі або навіть вороже настроєні до своїх дітей. Проте інші відкидають цей погляд, і він не підтверджується тим, що ми знаємо про традиційні культури, які й досі існують. Багато батьків, і передусім матерів, майже напевне любили своїх дітей не менше, аніж їх люблять тепер. Проте внаслідок того, що ми сьогодні визнаємо дуже тривалий період "дитинства", сучасні суспільства, в певному розумінні, більш "центровані на дитині", аніж традиційні. І дитинство, і батьківство стали більше відрізнятися від інших у традиційних спільнотах.

Але треба наголосити, що центроване-на-дитині суспільство аж ніяк не є тим, де всі діти одержують від батьків та інших дорослих тільки любов і ласку. Фізичні і сексуальні зловживання щодо дітей — це досить поширене явище в сімейному житті сьогоднішнього суспільства, хоча повною мірою масштаби такого скривдження стали відомі лише недавно. Нинішні знущання з дітей мають очевидний зв'язок із тими процесами, які, за сьогоднішніми суспільними стандартами, вважаються поганим ставленням до дітей в минулі часи і дотеперішній Європі.

Видається досить імовірним, що внаслідок змін, які відбувають ся в новітніх суспільствах, "дитинство" знову розмивається як окремий статус. Деякі оглядачі дійшли висновку, що діти нині "ростуті так швидко", що окремий стан дитинства знову звужується (Suran-sky, 1982; Winn, 1983). Наприклад, навіть дуже малі діти часто дивляться ті самі телевізійні програми, що й дорослі, знайомлячись у такий спосіб зі "світом дорослих" значно раніше, ніж це робили попередні покоління.