Соціологія: пер. с англ.

В давніших формах суспільства старші люди, як правило, користувалися глибокою пошаною. "Старійшини" — групи людей старшого віку — звичайно мали дуже значуще, часто вирішальне, слову важливих питаннях, які стосувалися всієї громади. У родина авторитет як чоловіків, так і жінок із віком зростав. У індустравізованих суспільствах, навпаки, старші люди здебільшого втрачають авторитет як у родині, так і в розширених формах суспільних утворень. Вийшовши на пенсію, вони часто стають бідніші а ніж будь-коли у своєму житті. Водночас спостерігається значне зростання частки населення віком понад шістдесят п'ять 1900 року в Британії лише одна людина з тридцяти була старша за шістдесят п'ять років; сьогодні ця пропорція складає один з п'яти.

Перехід у вікову категорію старійшини в традиційній культурі часто позначав вершину соціального статусу, якої міг досягти індивід. У нашому ж суспільстві вихід на пенсію в переважній більшості випадків спричиняє протилежні наслідки. Для старих людей, які більше не живуть зі своїми дітьми і усунені з "економічної арени", нелегко знайти якусь радість у цьому завершальному періоді свого життя. Раніше панувала думка, що ті, хто успішно дає раду проблемам старості, досягають цього завдяки звертанню до своїх внутрішніх ресурсів, стаючи менш зацікавленими в тих зовнішніх радощах, які приносить життя. Навряд чи можна заперечити такий погляд у цілому, але водночас видається вельми ймовірним, що в суспільстві, у якому багато людей зберігають у старості добре здоров'я, усе більшої ваги набирає звертання до зовнішніх стимулів. Ті, хто вийшов на пенсію, можуть знайти оновлення у так званому "третьому віці" (після дитинства й зрілості), у якому розпочинається нова фаза життєвого навчання.