Соціологія: пер. с англ.

На відміну від мбуті, більшість суспільств мисливців та збирачів, що й досі існують, живуть у місцевостях, так би мовити, не гостинних до людини. Такі групи часто животіють на межі голодної смерті, бо їхнє навколишнє середовище надто суворе, аби забезпечити їм бодай мінімальні засоби до прожитку. Мисливців та збирачів давно вже витіснено з найродючіших районів світу, і той факт, що нині вони живуть у обставинах, де їм доводиться вести безперервну боротьбу за виживання, привів багатьох учених до висновку, що такі племена завжди жили в умовах матеріальних нестатків. Та, мабуть, не так воно було в минулому. Видатний антрополог Маршал Салінз назвав мисливців-збирачів "первісними суспільствами, яким нічого не бракувало", бо вони мали всього більше, ніж удосталь, для вдоволення своїх потреб (ЗагіНпв 1972). Давні мисливці та збирачі, які жили в набагато придатніших для життя регіонах світу, могли й не працювати з ранку до вечора у "сфері матеріального виробництва". Багато з них, либонь, трудилися в часі в середньому набагато менше протягом дня, аніж робітники сучасної фабрики чи службовці офісу.

Мисливці та збирачі були мало зацікавлені в нагромадженні матеріального багатства поза тим, що вимагалося для вдоволення їхніх життєво необхідних потреб. Головну увагу вони приділяли, як правило, релігійним цінностям та церемоніальній і ритуальній діяльності. Багато мисливців та збирачів регулярно беруть участь у ретельно продуманих церемоніях і можуть віддавати велику частку свого часу, готуючи одяг, маски, малюнки та інші священні предмети, що використовуються в таких ритуалах.

Деякі автори, передусім ті, що перебували під великим впливом соціобіології, пов'язують схильність таких племен надавати першорядної ваги полюванню з загальними імпульсами, що спонукають людей воювати між собою, але в дійсності суспільства мисливців та збирачів видаються зовсім не войовничими. Знаряддя, що застосовуються при полюванні на звірів, рідко використовуються як зброя проти інших людей. Вряди-годи між різними громадами виникають сутички, але, як правило, вони мають обмежений характер, і в них ніхто або майже ніхто не гине. Мисливці та збирачі не мають ані найменшого уявлення про війну в її сучасному розумінні, й професійних воїнів у них немає. Полювання — це діяльність, що вимагає об'єднання зусиль, тобто вона колективна за самою своєю суттю. Індивід може вирушити на полювання сам-один, але він завжди повинен ділитися здобутками своїх ловів, скажімо, м'ясом убитої дикої свині або кабана, — з рештою групи.

Мисливці та збирачі — це не просто "примітивні" люди, чий спосіб життя вже не має для нас ніякого інтересу. Вивчення їхніх культур дозволяє нам більш чітко усвідомити, що деякі з наших інституцій відійшли надто далеко від "природних" рис людського життя. Звичайно ж, нам не слід ідеалізувати умови, за яких жили мисливці та збирачі, та проте не варт забувати, що вони не знали війни, не знали також майнової та владної нерівності та прагнули більше до співпраці, аніж суперництва, тобто їхній спосіб життя нагадує нам про те, що світ, створений сучасною індустріальною цивілізацією, навряд чи можна ототожнювати з "прогресом".