Соціологія: пер. с англ.

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726

Смертна кара

Відтоді як ув'язнення перетворилося на головний засіб кримінального покарання, смертний вирок зазнає дедалі більшої критики. Страчувати людей за вчинені ними злочини здавалося варварством більшості реформаторів. Більше того, здійснення смертного вироку унеможливлює виправлення судової помилки, якщо раптом з'являться докази, що людину звинуватили несправедливо.

Сполучені Штати залишилися чи не єдиною західною країною, в якій смертний вирок ще застосовується. Власне, він був уже скасований Верховним Судом у 1972 р., але 1976 року поновлений. У багатьох штатах знову почали страчувати засуджених. Число людей, яким ухвалюється смертний вирок, зростає з кожним роком, але апеляції та інші чинники поки що сприяють зменшенню числа дійсно страчених.

У багатьох інших країнах громадськість вимагає поновити смертну кару, принаймні за деякі найтяжчі злочини (такі як тероризм або вбивство поліцая). Опитування громадської думки у Великій Британії повсякчас засвідчують, що більшість населення хотіла б поновити смертну кару. Чимало громадян щиро вірять у те, що страх смерті стримуватиме потенційних убивць, та хоча подібні суперечки тривають, існує мало або й взагалі немає жодних доказів на підтвердження цієї думки. У країнах, де смертну кару скасовано, не спостерігається помітного зростання кількості вбивств. Хоча Сполучені Штати смертної кари не скасували, рівень убивств там зберігається вищим, аніж у будь-якій іншій країні індустріалізованого світу.

Звичайно, наполегливість громадської думки з цього питання, напевно, більше віддзеркалює її емоційне ставлення до вбивць, аніж переконаність, що смертна кара може слугувати засобом стримування. Люди, певно, вважають, що той, хто відбирає в когось життя, і сам заслуговує відповідної кари. Існує й альтернативний погляд, а саме, що суспільство не має морального права карати своїх громадян смертю хоч би за які злочини. Саме цей, другий, погляд разом із відсутністю ефекту стримування і визначив поведінку більшості західних законодавців.