Соціологія: пер. с англ.

Майже чотири мільйони африканців було перевезено в Бразилію до середини дев'ятнадцятого сторіччя, коли работоргівля вже припинилася. У Сполучених Штатах привезені туди представники різних африканських культур звичайно розпорошувались, але в Бразилії доставлені кораблями з однієї місцевості люди, як правило, утримувалися разом. Тому їм пощастило зберегти більше елементів своєї первісної культури, аніж неграм у Сполучених Штатах. Рабам у Бразилії дозволялося одружуватись, навіть якщо їхній господар не схвалював цього шлюбу. Від них лише вимагалося служити там, де й раніше, і відколи двоє невільників брали шлюб, їх заборонялося продавати поодинці. Статеві зносини між білими чоловіками та чорними рабинями були поширеним явищем, і діти від таких союзів часто одержували волю, а іноді їх навіть приймали, як своїх, у білу сім'ю. Рабство було остаточно скасовано у 1888 р., але задовго до цієї дати білі призвичаїлися до існування вільних чорношкірих людей {Swarts, 1985).

Після скасування рабства багато чорних бразильців перебралося жити в міста. Більшість із них жили там (і досі живуть) досить бідно, проте їм не заборонялось об'єднуватися в професійні спілки, і частина з них забагатіли й досягли високого становища. Одне з часто цитованих бразильських прислів'їв говорить: "Чорношкірий із грішми належить до білих, а білий без грошей — до чорних". Цей вислів точно визначає обставини, за яких на різницю в расі дивляться досить поблажливо, втім, "білий колір шкіри" досі асоціюється з певною вищістю. Білі й сьогодні посідають вищі позиції в усіх сферах суспільства.

Протягом тривалого часу бразильці розглядали свою систему расових взаємин у кращому світлі на противагу більш сеґреґованим моделям, які існували в Сполучених Штатах, але в 1960—1970-і роки, мірою того як рух за надання американським неграм більших громадянських прав набирав сили, такі порівняння стали свідчити не на користь Бразилії. На початку 1960-х рр. бразильський конгрес ухвалив закон, що забороняв расову дискримінацію в громадських місцях. Причиною стала скарга американської співачки-негритянки Кетрін Дангем, яка гастролювала в країні, що її відмовилися поселити в одному з готелів Сан-Пауло. Проте цей закон був радше символічним жестом, і уряд не зробив жодної спроби дослідити реальні масштаби можливої расової дискримінації.

Більшість спостерігачів погоджуються, що вияви такої дискримінації в Бразилії трапляються рідко, втім, і існує надто мало урядових програм, покликаних поліпшити соціальні та економічні можливості для небілих. Віра бразильців у "побіління" їхнього суспільства певною мірою суперечить постійній концентрації чорношкірого населення в найбідніших секторах суспільства. Бразилія, проте, зуміла уникнути лінчувань та заворушень, якими позначена історія Сполучених Штатів, і оминула більшість крайніх форм упередження щодо негрів.