Автор: Ґіденс Е. | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726
Загальні рівні мобільності досить широко вивчалися у Британії протягом повоєнного періоду, хоча знову ж таки дослідники концентрували свою увагу переважно на чоловіках. Одне з найперших досліджень було здійснене Девідом Ґласом (Glass, 1954). У своїй праці автор проаналізував інтерґенераційну мобільність протягом тривалого часу, що передував 1950-м рокам. Його висновки збігаються з висновками вчених, які обстежували дані мобільності в міжнародному плані (див. вище) — близько ЗО відсотків мобільності від "синьо-комірцевих" занять до "білокомірцевих" посад. Власне, дослідження Ґласа було одним із тих, на які широко посилалися при міжнародних порівняннях. Хоча випадків мобільності спостерігалося й багато, то була здебільшого мобільність короткої амплітуди. Мобільність угору була набагато поширеніша, ніж мобільність униз, і переважно концентрувалася на середніх рівнях класової структури. Люди суспільного дна мали тенденцію там і залишатися; майже 50 відсотків синів висококваліфікованих фахівців та менеджерів теж працювали в цій же таки професійній сфері.
Одне з наступних досліджень було здійснене Джоном Ґолдторпом та його колегами в Оксфорді на основі матеріалів опитування 1972 року (Goldthorpe et al., 1980). Вони спробували з'ясувати, наскільки змінилися моделі соціальної мобільності відтоді, коли збирав свої дані Ґлас, і дійшли висновку, що загальний рівень мобільності чоловіків був вищий, ніж у попередній період, причому значно збільшилося число випадків руху великої амплітуди. Головна причина цього, проте, була не в тому, що система професійної зайнятості стала більш еґалітарною. Рушієм цих перемін було дедалі інтенсивніше зростання кількості вищих "білокомірцевих" вакансій супроти "синьокомір-цевих". Дослідники виявили, що дві третини синів некваліфікованих та напівкваліфікованих робітників ручної праці самі були на такій же роботі, що й їхні батьки. Близько ЗО відсотків професіоналів та менеджерів походили з робітничого середовища, тим часом лише 4 відсотки чоловіків, зайнятих "синьокомірцевою" працею, походили із середовища висококваліфікованих професіоналів та менеджерів.
Дослідження Бнтоні Гіта, попри неповноту зібраних даних, показує, що шанси мобільності для жінок вузько обмежуються браком можливостей для працівників жіночої статі у сфері менеджерської та висококваліфікованої професіональної діяльності (Heath, 1981). Понад половина дочок професіоналів високої кваліфікації або менеджерів перебувають на рутинних офісних посадах, не більше 8 відсотків займають позиції, порівнянні з позиціями їхніх батьків. Лише 1,5 відсотка жінок із "синьокомірцевих" родин опиняються на таких посадах (хоча 48 відсотків працюють на рутинній офісній роботі).
Перше оксфордське дослідження мобільності (розглянуте нами вище. — Ред.) було оновлене за даними, зібраними десятьма роками пізніше (Goldthorpe and Payne, 1986). Головні висновки попередньої праці були підтверджені, але вдалося виявити і деякі зміни. Наприклад, зросли шанси для чоловічої молоді із "синьокомірцевого середовища" добутися до менеджерських або тих, які вимагають високої професійної кваліфікації, посад. Знову ж таки пояснення цьому знайшлося в змінах структури професійної зайнятості, де відбувалося значне зменшення "синьокомірцевих" посад супроти "білокомірцевих". Мобільність униз мала місце навіть рідше, ніж у попередній період. Проте набагато більша, ніж раніше, пропорція чоловіків з робітничого середовища опинилася в стані безробітних унаслідок зростання масштабів масового безробіття, починаючи з 1970-х років.
Маршал та його колеги здобули в 1980-і роки результати, які великою мірою підтверджували висновки Ґолдторпа й інших. Вони виявили, що близько третини людей на високих "білокомірцевих" або професійних посадах походили з "синьокомірцевого" середовища. Подібні результати засвідчують наявність значної плинності в британському суспільстві. Для багатьох людей справді відкриваються можливості просунутися вгору по щаблях соціальної ієрархії, з погляду як інтра-ґенераційної, так і інтерґенераційної мобільності; але по цій драбині досі доволі важко підійматися жінкам, і плинність сучасного суспільства пояснюється здебільшого його тенденцією побільшувати число посад високого ранґу. Маршал та його колеґи зробили такий висновок: "Хоча "нагорі" й стало більше місця, це аж ніяк не означає, що виникла цілковита рівність можливостей туди дістатися" (Marshall et al., 1988, p. 138). Проте слід пам'ятати й про те, що ми вже відзначали раніше: мобільність — це тривалий процес, і якщо суспільство стає "відкритішим", наслідки цього можуть проявитися лише через покоління.