Соціологія: пер. с англ.

Економічна нерівність — це постійна характеристика всіх суспільних систем, крім суспільств, які добувають собі засоби на прожиток полюванням та збиранням дикорослих плодів і в яких, так чи так, багатство виробляється обмежено. Класовий поділ утворює серцевину економічних нерівностей у сучасних суспільствах. Клас справляє великий вплив на наше життя. Але наша діяльність ніколи повністю не детермінується класовим поділом: багато людей є соціально мобільними. Інші, навпаки, опиняються в ситуації бідності, з якої дуже важко вибратися. Відносна бідність — це, фактично, міра нерівності; британське суспільство має тенденцію бути більш нерівним, аніж інші західні суспільства. Дехто дотримується думки, що велика нерівність не тільки не сприяє економічному розвиткові, а навпаки, гальмує його. Боротьба з бідністю та безнадією, яка, безперечно, бажана сама по собі, може також допомогти Сполученому Королівству стати конкурентоспроможнішим у світовій економіці.

Резюме

1. Соціальна стратифікація — це поділ суспільства на верстви, або страти. Коли ми говоримо про соціальну стратифікацію, ми зосереджуємо увагу на нерівнозначності позицій, які займають різні індивіди в суспільстві. Стратифікація за тендером і віковими ознаками існує в усіх суспільствах. У великих традиційних суспільствах та в сьогоднішніх індустріалізованих країнах ми розглядаємо стратифікацію крізь призму багатства, власності й доступу до матеріальних благ та продукції культури.

2. Можна розрізнити чотири головні види стратифікаційних систем: рабство, касти, стани та класи. Тоді як перші три залежать від нерівностей, санкціонованих законом або релігією, класовий поділ не затверджений "офіційно", а виникає з економічних факторів, які визначають матеріальні обставини людського життя.

3. Найвідоміші та найвпливовіші теорії стратифікації були розроблені Марксом та Вебером. Маркс надавав першорядної ваги поняттю класу і вважав, що клас е об'єктивно заданою характеристикою економічної структури суспільства. Він вбачав фундаментальну розколину між власниками капіталу та робітниками, які не володіють капіталом. У Вебера схожий погляд, але він виділяє два інші аспекти стратифікації — статус і партію. Статус — це пошана або "суспільні почесті", які віддаються індивідам або групам; партія — це активна мобілізація груп на досягнення якоїсь визначеної мети.

4. Більшість людей у сучасних суспільствах живуть сьогодні заможніше, аніж кілька Генерацій тому, проте розподіл багатства та доходу залишається дуже нерівним. Багаті вдаються до різних засобів, щоб передати своє багатство наступному поколінню. Багатство — це всі активи, якими володіють індивіди: готівкові гроші, заощадження та наявні рахунки, власність інвестиції в акціях, облігаціях та в іншій формі. Доход — це заробітна платня за виконану роботу плюс гроші, які надходять від інвестицій.

5. Володіння великим багатством, а надто в тих випадках, коли це багатство передається від покоління до покоління, — головна характеристика, яка відрізняє вищий клас від інших класових груп у суспільстві. Середній клас у широкому розумінні складається з людей, які працюють на "білокомірцевих" посадах, але він може бути поділений на давній середній клас (що складається переважно з дрібних бізнесменів), вищий середній клас (професіонали високої кваліфікації та менеджери) і нижній середній клас (конторські службовці, вчителі, медсестри і т. д.). Робітничий клас складається із "синіх комірців" або робітників ручної праці. Найнижчий клас складають ті, хто перебуває в хронічній бідності й не має постійної роботи. Більшість людей у найнижчому класі належать до етнічних меншин.

6. Зміни торкаються кожної з цих класових груп. Унаслідок змін у структурі виробничої діяльності робітничий клас зменшується у порівнянні до інших класів. Особливо важливі суперечки точаться щодо того, наскільки може розвинутися позбавлений коріння нелояльний нижчий клас.

7. Аналізи стратифікації традиційно робилися з чоловічої точки зору. Це було почасти тому, що тендерні нерівності, як вважалося, лише віддзеркалюють класові відмінності. Це припущення викликає великий сумнів. Тендер впливає на стратифікацію в сучасних суспільствах до деякої міри, незалежно від поділу на класи.

8. Класове становище індивіда принаймні почасти досягається; воно не просто "дається" від народження. Соціальна мобільність, як угору, так і вниз у класовій структурі, явище досить поширене.

9. При вивченні соціальної мобільності проводиться різниця між інтраґенераційною і інтерґенераційною мобільністю. Перша — це рух угору або вниз по соціальній шкалі в межах трудового життя індивіда. Друга — це рух між поколіннями, як, наприклад, коли дочка або син з робітничої родини стає професіоналом високої кваліфікації. Соціальна мобільність має здебільшого обмежену амплітуду. Більшість людей залишаються на рівні родин, з яких вони походять, або близько того, хоча збільшення "білокомірцевих" вакансій протягом кількох останніх десятиріч надало можливості для мобільності вгору відносно короткої амплітуди, проте значних масштабів.

10. Бідність досі існує в багатих країнах. Є два методи оцінки бідності: один включає в себе поняття "бідності виживання", що означає нестачу основних ресурсів, необхідних для підтримання нормального здоров'я та ефективного функціонування тіла; другий оцінює так звану "відносну бідність", тобто різницю між умовами життя окремих груп і тими, які властиві для більшості населення.

11. Економічна нерівність, мабуть, впливає на конкурентні спроможності країни в глобальній економіці. Поширеною є думка, що найбільших успіхів у світовій економіці досягають ті індустріалізовані країни, де нерівності відносно низькі.

Додаткова література

Richard Breen and David Rottman, Class Stratification (London: Harvester Wheatsheaf, 1995). Найсучасніший огляд соціальних класів.

T. Butler and M. Savage, Social Change and the Middle Classes (London: UCL Press, 1995). Аналіз недавніх тенденцій розвитку середніх класів.

Rosemary Grompton, Class and Stratification (Cambridge: Polity Press, 1993). Всебічний огляд теоретичних та методологічних підходів вивчення класу та стратифікації, які були розвинуті після другої світової війни.

Robert Erikson and John Goldthorpe, The Constant Flux: A Study of Class Mobility in Industrial Societies (Oxford: Clarendon Press, 1993). Історичний аналіз соціальної мобільності в Європі двадцятого сторіччя.

Frank Field, Losing Out: The Emergence of Britain's Underclass (Oxford: Blackwell, 1989). Дискусія проблеми найнижчого класу у Британії, написана видатним парламентарієм Лейбористської партії.

David Lockwood, The Black Coated Worker: A Study in Class Consciousness (Oxford: Oxford University Press, 1989). Перевидання класичного дослідження соціальних класів, доповнене розлогою післямовою.

Peter Saunders, Social Class and Stratification (London: Routledge, 1990). Короткий і доступний текст, який охоплює головні проблеми вивчення соціального класу та стратифікації.

John Westergaard, Who Gets What? (Cambridge: Polity Press, 1995). Обстоювання актуальності й доцільності класового аналізу для вивчення сучасних суспільств.

Важливі терміни

• рабство • соціальне перекриття

• каста • багатство

• стан • доход

• вищий клас • найнижчий клас

• середній клас • вертикальна мобільність

• робітничий клас • латеральна мобільність

• селяни • інтрагенераційна

• засоби виробництва мобільність

• капіталісти • інтерґенераційна

• додаткова вартість мобільність

• перехідні класи • низхідна мобільність

• престиж • абсолютна бідність ш групи парив • відносна бідність

• суперечливі класові • залежність від соціальної допомоги