Соціологія: пер. с англ.

За правління Джона Мейджора консерватори продовжували приватизацію державних підприємств навіть там, де їхні наміри мали меншу популярність у електорату. Наприклад, "British Rail" було поділено і продано приватному учаснику тендера, хоча опитування показали, що більшість населення не підтримала цієї програми. Партія лейбористів виступила проти цих ініціатив і пообіцяла в разі свого успіху па наступних національних виборах повернути залізниці в державне володіння.

Почасти у відповідь на вплив тетчеризму, а почасти реагуючи на важливі глобальні події, включаючи посилення світової економічної конкуренції, Лейбористська партія змінила свої ідеологічні установки. Цей процес започаткував Ніл Кінок, котрий залишив пост лідера після поразки партії на виборах 1992 року. Партія продовжила діяльність під орудою нового лідера, Джона Сміта, період керівництва котрого обірвався через його передчасну смерть. 1994 року лідером партії став Тоні Блер, який відразу розпочав далекоглядні внутрішні реформи. Назвавши свою реформовану партію "Нові лейбористи" (New Labour), Блер провів у межах партії успішну кампанію з метою скасувати сумнозвісну 4-у статтю партійної конституції, що обстоювала якнайбільшу державну власність у промисловості.

Таким чином лейбористи офіційно визнали визначальну роль ринкової економіки, що її так рішуче прагнула розвивати пані Тетчер. При цьому партія вносить зміни, подібні до тих, що відбулися в більшості соціалістичних партій Західної Європи. Вирішальним чинником цього був крах комунізму в Радянському Союзі та Східній Європі, про що ми стисло поговоримо в цьому розділі.

Світогляд Лейбористської партії завжди істотно відрізнявся від поглядів комуністів — масштаб державного володіння промисловими підприємствами в комуністичних країнах значно перевищував той, що будь-коли уявляли собі лейбористи. І все-таки більшість погодилася з тим, що розпад комунізму разом з тим сигналізує про необхідність радикального перегляду менш крайніх соціалістичних ідей. Ідея про те, що сучасною економікою можна "керувати", поставивши її під контроль держави, ідея, що посідала центральне місце як у комунізмі, так і соціалізмі лейбористського типу, тепер видається застарілою.