Соціологія: пер. с англ.

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726

Дивись також:

ПОЛІТОЛОГІЯ

(від грец. politike - політика і грец logos - учення) - наука, об'єктом якої є ...

СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

(політична соціологія) (political sociology) — наука, галузь знань на стику політології і соціології, що користується ...

Освіта і політика

Освіта тривалий час була і залишається в 1990-і роки полем політичних баталій. У центрі тривалих дискусій опинилася роль загальноосвітніх шкіл — їхні освітні норми та нерівноправне становище у суспільстві. Спершу загальноосвітні школи мали підтримку всього політичного спектра. Як зазначалося, загальноосвітню систему було зініційовано урядом лейбористів, тож підтримка цих шкіл значно більше пов'язувалася з лівими силами, ніж з правими. Ініціатори загальної освіти вважали, що нові школи більше сприятимуть рівності можливостей, ніж це було за системи вибіркової освіти. Вони не надто переймалися самим навчальним планом, оскільки їх більше хвилювала проблема рівного доступу.

Коли прем'єр-міністром стала пані Тетчер, консерватори почали дедалі голосніше критикувати загальноосвітні школи. На їхню думку, класичні школи у своїй більшості не зникли б, якби не запровадження загальноосвітніх шкіл. Вони вирішили створити мережу шкіл середнього рівня, щоб батьки мали ширший вибір навчальних закладів для своїх дітей.

Наприкінці 1980-х пані Тетчер почала говорити про необхідність "революції" в управлінні школами. Така революція мала за мету розформувати численні загальноосвітні школи та послабити вплив місцевих відділів освіти, у віданні яких вони перебували. Окрім запровадження загальнодержавного навчального плану, закон від 1988 року започаткував нову систему під назвою "місцеве управління школами". Ця реформа мала на меті збалансувати неминучу децентралізацію, передбачену в загальнодержавному навчальному плані. Крім того, мала запроваджуватися нова категорія міських технологічних коледжів (City Technology Colleges, або СТС) та шкіл, що перебувають на дотації.

Програма СТС не мала успіху, і на час її завершення в 1993 році існувало тільки 15 коледжів. 1992 року було видано нову постанову, котра мала прискорити процес надання школам незалежності. Місцевим відділам освіти тепер відводиться значно скромніша роль. Субсидовані школи, тобто ті, що вийшли з-під контролю місцевих органів влади, мають підлягати новому державному органові — Агентству з фінансування шкіл.