Соціологія: пер. с англ.

Народжуваність у країнах "третього світу" залишається високою через дотримання традиційних поглядів на розміри родини. Багатодітні сім'ї часто вважалися бажаними, оскільки були джерелом робочої сили на сімейних фермах. Деякі релігії засуджують контроль за народжуваністю або схвалюють бажання мати багато дітей. Методи контрацепції засуджуються також ісламськими провідниками багатьох країн, як і католицькою церквою, чий вплив особливо відчутний у Південній та Центральній Америці. Навіть політична влада не завжди заохочувала зменшення народжуваності. В Аргентині 1974 року контрацептиви було заборонено в рамках програми якнайшвидшого подвоєння чисельності населення країни; це розглядалося як засіб розвитку її економічної та військової могутності.

І все-таки у деяких країнах "третього світу" нарешті позначився спад рівнів народжуваності. Прикладом є Китай, в якому зараз проживає понад 1 мільярд чоловік — майже чверть усього населення світу. Китайський уряд впровадив одну з найбільш екстенсивних програм контролю народжуваності, чого не було в жодній іншій країні, поставивши на меті стабілізувати чисельність населення приблизно на існуючому рівні. Уряд запровадив стимули (такі, як кращі житлові умови, безкоштовні медичні послуги та освіта) для родин з однією дитиною, натомість багатодітні сім'ї зіткнулися з особливими труднощами (батькам, у яких народжується третя дитина, зменшують розмір зарплатні). У відповідь на цю урядову програму в деяких родинах вдалися до таких крайніх заходів, як убивство малолітніх дівчаток. Як свідчать факти, така сувора китайська політика анти народжуваності істотно вплинула на чисельність населення. І все-таки у країні їй чиниться значний опір. Люди не схильні сприймати батьків з однією дитиною як справжню родину.

Програма, прийнята в Китаї, вимагає такого ступеня централізованого контролю з боку уряду, який є неприйнятним або неможливим у більшості інших країн, що розвиваються. Наприклад, в Індії пробували запровадити багато програм планування сім'ї та використання контрацептивів, проте тільки з незначним успіхом. У 1988 році населення Індії становило 789 мільйонів чоловік. З 1975 по 1985 роки щорічний середній приріст населення Індії становив 2,3 відсотка; протягом двадцяти років, з 1980 по 2000-й, він, як передбачалося, має зменшитися до 1,8 відсотка. Однак на 2000-й рік населення Індії становитиме 1 мільярд. Навіть якщо темпи зростання населення справді зменшаться, приріст його залишатиметься надзвичайно високим.

Технологічний процес у сільському господарстві та промисловості передбачити неможливо, тож ніхто не знає напевне, яку чисельність населення може прогодувати планета. Однак, навіть за сучасних рівнів населення, ресурси планети можуть виявитися замалими, щоб створити в країнах "третього світу" рівень життя, подібний до того, що існує в індустріалізованих країнах. Споживання електроенергії, сировини та інших благ у країнах Заходу набагато перевищує цей показник в інших країнах світу. Кожна особа в Сполучених Штатах споживає у 32 рази більше енергії, ніж у таких країнах, як Китай або Індія. Втім, ці рівні споживання почасти залежать від ресурсів, що надходять із країн "третього світу". Якщо в структурі світового споживання енергії не станеться великих змін, таких як поширення використання сонячної енергії та енергії вітру, інші країни світу навряд чи зможуть досягти західного рівня споживання енергії. Ймовірно, існують інші, невідомі досі джерела енергії, якими можна скористатися.