Соціологія: пер. с англ.

Головні загрози глобальному довкіллю такі: забруднення, утворення відходів, які неможливо переробити, а також виснаження невідновлюваних ресурсів. Обсяг побутових відходів, що викидаються до наших кошиків на сміття, в індустріалізованих країнах щодня різний: ці країни деколи називають "викинь-країнами" через надзвичайно великий обсяг викинутих речей. Наприклад, харчові продукти зазвичай купують в упаковках, що в кінці дня потрапляють у сміття. Деякі види упаковки можна переробити й повторно використати, проте більшість із них — ні. Деякі сорти широковживаного пластику просто перетворюються на непридатні відходи; способів їх переробки не існує, тож вони мають бути захоронені.

Однак, коли аналітики з проблем довкілля говорять про відходи, вони мають на увазі не тільки викинуті вироби, а й використані гази, що викидаються в атмосферу. Це, наприклад, двоокис вуглецю, котрий утворюється при згорянні палива (нафти і вугілля в автомобілях та на електростанціях), або гази, що потрапляють у повітря внаслідок використання аерозольних балончиків, ізоляційних матеріалів та

кондиціонерів повітря. Двоокис вуглецю є головним чинником впливу на процес глобального потепління, що, на думку багатьох науковців, уже відбувається, тимчасом як інші види газів атакують озоновий шар навколо Землі (див. малюнок 19.1).

Вважається, що глобальне потепління відбувається так. Нагромадження двоокису вуглецю в атмосфері Землі діє як скло в оранжереї. Він пропускає сонячне проміння, проте як бар'єр не дає йому повертатися назад. Внаслідок цього Земля нагрівається; тому глобальне потепління іноді називають "парниковим ефектом". Якщо глобальне потепління дійсно має місце, то наслідки можуть бути катастрофічними. Крім усього іншого, зросте рівень води в морях, оскільки крижані шапки на полюсах танутимуть, а океани потеплішають і збільшаться в об'ємі. Міста, розташовані на узбережжі моря або в низовинах, будуть затоплені і полишені їхніми жителями. Великі обшири родючої землі стануть пусткою.

Озоновий шар, розташований високо в атмосфері Землі, утворює щит, який захищає її від ультрафіолетового випромінювання. Гази, котрі застосовують в аерозолях та холодильних камерах, утворюють частинки, що взаємодіють з озоновим шаром таким чином, що він розріджується. Вважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його. Радіація, яка внаслідок цього проходить в атмосферу Землі, дає низку потенційно згубних ефектів, включаючи зростання випадків катаракти очей (що може призвести до сліпоти) та почастішання захворювань на рак шкіри.

Сучасна промисловість, що й досі зростає в світовому масштабі, призвела до різкого підвищення попиту на джерела енергії та сировини. Однак світова пропозиція таких джерел енергії й сировини є обмеженою. Наприклад, навіть за поточних рівнів споживання відомі запаси нафти в світі повністю виснажаться до 2050 року. Можна виявити нові джерела нафти або винайти альтернативні джерела дешевої енергії, однак, якщо не обмежити глобальне споживання, неодмінно настане момент остаточного виснаження декотрих ключових ресурсів.