Соціологія: навчальному посібнику

Цей документ містить перелік пунктів (запитань), які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те, чи доцільно проводити емпіричне дослідження. Складання ескізу дає змогу: 1) уточнити предмет дослідження; 2) визначити реальну вартість витрат і ресурсів; 3) узгодити питання, що нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження. Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність "ефекту відсутності результату".

Ескіз проекту дослідження містить такі основні пункти: інформаційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт (оформлення результатів дослідження); потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження.

Робота над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, організаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту, уточнення яких дає можливість визначити трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

Нижче наведено в загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

1. Уточнення інформаційних потреб — ключовий етап проектування дослідження. Ця найбільш важка і творча частина дослідження, на жаль, часто недооцінюється на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цьому етапі, дедалі збільшується на всіх наступних.

В академічній соціології цей елемент називають "визначенням проблеми, предмета та мети дослідження", розкриття якого має відповісти на такі запитання: 1) що, власне, треба вивчати і 2) навіщо проводити емпіричне дослідження. Часто навіть професійні соціологи формально ставляться до цього елемента і тільки на етапі аналізу даних починають розмірковувати над тим, що ж вони можуть взяти із зібраного за темою матеріалу. Відбувається це тому, що актуальну проблему, яка виникла в суспільстві, так чи інакше відчуває практично кожний громадянин, але це відчуття мало в чому схоже на наукову постановку проблеми. Вербаліза-ція (словесне оформлення) відчуття веде до формулювань на зразок таких: "перехід до ринкової економіки — це проблема", "злочинність серед молоді — це проблема", "загострення міжнаціональних відносин — це проблема". Проте визначення того, в чому, власне, полягає проблема, — складне завдання, розв'язання якого потребує великої за обсягом інтелектуальної праці. Слід зауважити, що далеко не кожен здатний розв'язати його. Однак цілком припустиме спрощення проблеми.

Спрощення такого елемента соціологічного дослідження, як постановка проблеми, зводиться до формулювання конкретних запитань, відповісти на які має емпіричне дослідження. Отже, інформаційний запит — це довільної форми запитання, на які слід одержати відповідь у результаті емпіричного соціологічного дослідження.

У процесі формулювання запитань особлива увага приділяється конкретизації їх. На перший погляд, наприклад, досить конкретним здається такий інформаційний запит: "Одержати в результаті дослідження конкретні рекомендації щодо поведінки керівника у разі конфлікту з підлеглим", але для соціолога такий інформаційний запит некоректний. Слід уточнити, які саме конфлікти цікавлять замовника (ділові, міжособистісні, етичні тощо), тобто уточнити сферу, предмет та причини конфліктів. Чи всі види конфліктів має охопити дослідження, чи достатньо обмежитися деякими з них. Також слід уточнити, який результат розв'язання конфліктів турбує замовника насамперед. Інформаційний запит переформулюється так: "Як повинен діяти керівник у разі конфліктів з підлеглими, щоб досягти: а) поваги підлеглих; б) поліпшення виробничих показників; в) зменшення плинності кадрів; г) поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі тощо?"

Слід пам'ятати, що розширення переліку запитань збільшує вартість дослідження (за рахунок збільшення обсягу анкети, часу для обробки та аналізу матеріалу). Тому бажано визначити пріоритетність різних аспектів проблеми. Для соціолога, який планує дослідження, такий набір запитань (навіть за наявності сформульованої теми та проблеми дослідження) дає змогу здійснювати контроль на всіх етапах роботи: за конкретністю та усвідом-леністю проблеми, за визначенням генеральної сукупності, за адекватністю підготовленого інструментарію поставленим завданням, за вибором методів статистичного аналізу зібраного матеріалу, за змістом звіту.

Ця сукупність запитань (Інформаційний запит) береться за основу уточнення всіх інших пунктів ескізу дослідження.

2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

3. Визначення генеральної сукупності та вибірки. Для визначення вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон — соціально-демографічна характеристика — галузева специфіка.

Наприклад, слід з'ясувати ставлення молоді до злочинності. Для визначення генеральної сукупності насамперед уточнюється регіональна локалізація населення, на яке можна поширити висновки, одержані в результаті дослідження: йдеться про молодь країни в цілому чи певного регіону. Далі уточнюється, яка саме молодь вивчатиметься: міська чи сільська. Якщо, припустимо, міська, то вся чи тільки молодь великого міста. Далі (у межах соціально-демографічних уточнень) визначаються верхня та нижня межі молодіжного віку (наприклад, від 18 до ЗО років або від 14 до 25 років — конкретні межі залежать від мети та інформаційних потреб). І нарешті, уточнюється галузевий контингент — чия думка вивчатиметься: усієї молоді, яка проживає в певному регіоні, чи тільки учнівської молоді або тільки тих, хто вже працює (якщо останнє, то де саме працює: в усіх чи тільки в певних галузях), тощо. Підсумком такого обговорення має стати чітке визначення генеральної сукупності, наприклад, "уся учнівська молодь віком 18—ЗО років західного регіону України (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області)". На основі визначення генеральної сукупності (контингенту населення, на який можна з певною ймовірністю поширювати висновки на підставі одержаних у результаті дослідження даних) соціолог має змогу попередньо визначити обсяг вибірки — кількість людей, яких слід опитати. Попереднє визначення обсягу вибірки потрібне для уточнення вартості дослідження.

Власне, обговорення генеральної сукупності необхідне також для того, щоб визначити джерела, що містять основні характеристики генеральної сукупності (загальна кількість, розподіл за основними характеристиками, доступність респондентів).

4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених інформаційних потреб визначають приблизний обсяг анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості та базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й методичних документів до нього.

5. Збирання інформації. На підставі визначення вибіркової сукупності намічають "точки опитування", склад групи, що збиратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних. Визначають технічні і програмні засоби, орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи.

7. Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід наперед продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарів до них. Якщо замовник заздалегідь не обумовлює форми подання матеріалу, то для дослідження, яке є великомасштабним і дорого коштує, найбільш оптимальним варіантом підсумкового документа є аналітичний звіт обсягом 70—80 сторінок, що містить необхідні ілюстративні матеріали. Як додаток до нього доцільно подати короткий варіант звіту (6—8 сторінок), що містить основні висновки та рекомендації.

8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо). Організаційні потреби та можливості слід продумати завчасно, що дасть змогу оптимізувати витрати, а також зберегти час, оскільки організаційну підготовку в цьому разі можна здійснювати паралельно з розробкою програми та інструментарію.

9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження — першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв'язання її полягає в тому, що без уточнення інформаційних потреб і відповідно до обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження. Інтуїція та попередній досвід допоможуть соціологу передбачити "порядок" загальної вартості. Загальна ж сума визначається в результаті роботи над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до відмови від дослідження в цілому, а до коригування програми (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки і звуження генеральної сукупності.

Робота над ескізом програми завершується складанням таблиці, в якій усі елементи ескізу розміщені за терміном виконання (графік) та вартістю (кошторис). Робочий документ, тобто перелік основних елементів соціологічного дослідження із зазначенням вартості та строків виконання, називають проектом соціологічного дослідження. На підставі проекту приймається остаточне рішення про те, чи проводитиметься дослідження.

Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослідження починається робота безпосередньо над проектом дослідження — розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки.