Соціологія: навчальному посібнику

Якщо є потреба проаналізувати велику кількість взаємопов'язаних ознак, доцільно застосовувати спеціальні методи та алгоритми багатовимірної статистики. Серед методів багатовимірної статистики найбільш популярні у соціологів методи факторного та кластерного аналізів.

Головну ідею факторного аналізу можна викласти так: якщо ознаки досить сильно скорельовані, то їх можна пояснити й описати невеликою кількістю прихованих (або латентних) факторів, які безпосередньо не спостерігаються, але зумовлюють значення ознак. Наприклад, за ознаками "кількість прочитаних книг", "кількість книг у домашній бібліотеці", "кількість відвідань театрів та музеїв" прихований фактор, який можна було б назвати "рівень культурного розвитку особи". Факторний аналіз дає змогу виділити ці латентні фактори, описати залежність між факторами та первинними ознаками і для кожного об'єкта обчислити значення всіх побудованих таким чином факторів. У результаті без істотних втрат інформації можливий перехід від аналізу великої кількості первинних ознак до аналізу порівняно невеликої кількості факторів.

Алгоритми кластерного (або таксономічного) аналізу дають змогу поділити сукупність об'єктів на однорідні групи (таксони), тобто на такі групи, всередині яких об'єкти близькі між собою за деяким критерієм, і водночас об'єкти з різних груп різняться між собою за цим самим критерієм. Класифікація провадиться одночасно за досить великою кількістю ознак. Розглянемо такий приклад.

Нехай ми маємо досить велику кількість статистичних показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку кожного району: чисельність населення, кількість безробітних, довжина шосейних доріг, кількість квадратних метрів житла на одну людину та ін. Для організації опитування нам слід згрупувати райони в більші регіони, але зробити так, щоб у кожному регіоні були райони, близькі за своїм соціально-економічним розвитком. Це дасть змогу вибрати в такому регіоні один типовий район і результати опитування в цьому районі поширити на весь регіон. Таке групування можна ефективно здійснювати методом кластерного аналізу. При цьому важливо, що за такого групування враховується й узагальнюється велика кількість показників.

Отже, є досить велика кількість математичних методів аналізу інформації. Для застосування їх належним чином соціолог повинен мати певний рівень математичної культури та навички роботи з обчислювальною технікою.

Для того щоб отримувати справді достовірні результати, математичні методи слід використовувати не тільки коректно, а й комплексно. Результати, отримані за допомогою одного методу, бажано підтвердити використанням щодо тих самих даних іншого методу. Більшість сучасних математичних методів орієнтовані на використання засобів обчислювальної техніки та спеціального програмного забезпечення.

Основні поняття і терміни розділу

Анкета — побудований за відповідними правилами перелік запитань до респондентів, призначений для отримання інформації, необхідної для досягнення цілей, сформульованих у програмі дослідження.

Вибіркова сукупність — побудована за строго визначеними правилами частина генеральної сукупності, яка за основними характеристиками не відрізняється від генеральної сукупності; висновки, отримані в результаті вивчення вибіркової сукупності, поширюються на генеральну сукупність.

Генеральна сукупність — сукупність усіх тих, хто може бути об'єктом дослідження: населення держави, області, району, міста, колектив підприємства; визначається цілями та завданнями дослідження.

Гіпотеза — припущення щодо визначення залежних та незалежних змінних, а також характеру зв'язку між ними; перевіряється на емпіричному етапі дослідження.

Звіт — форма подання результатів дослідження; як правило, містить опис розділів програми дослідження, опис отриманих даних та пояснення їх.

Інтерв'ю — бесіда за заздалегідь складеним планом з метою отримання соціологічних даних.

Операціоналізація — процес переведення гіпотез дослідження у показники, які можна виміряти.

Опитування — спосіб отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їхні уподобання, мотиви діяльності, цінності, настрої та думки.

Програма дослідження — документ, у якому наведено визначення об'єкта і предмета дослідження, проаналізовано проблемну ситуацію, мету, завдання та гіпотези дослідження, зроблено інтерпретацію та операціоналізацію понять, визначено методи отримання та обробки соціологічної інформації, контролю за її якістю.

Проект дослідження — план, у якому відображені основні етапи дослідження із зазначенням строків, фінансових витрат та затрат часу.

Репрезентативність — характеристика вибіркової сукупності, яка означає, що склад тих, хто підлягає опитуванню, має наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Рекомендована література

Кокрен У. Методы выборочного исследования. — М.: Статистика, 1976.

Ноэль Э. Массовые опросы: Введение в методику демоско-пии. — М.: Прогресс, 1978.

Панина Н.В. Технология социологического исследования. — К.: Ин-т социологии HAH Украины, 1997.

Паниотто В.И. Качество социологической информации. — К.: Наук, думка, 1986.

Паниотто В.И., Максименко B.C. Количественные методы в социологических исследованиях. — К.: Наук, думка, 1982.

Рукавишников Б.О., Паниотто В.И., Чурилов НЛ. Опросы населения. —- М.: Финансы и статистика, 1984.

Циба В.Т. Основи теорії кваліметрії: Навч. посіб. — К.: ІЗМК, 1997.

Чурилов H.H. Проектирование выборочного социологического исследования. — К.: Наук, думка, 1986.

Ядов В А. Социологичекое исследование: методология, программа, методы. — М.: Наука, 1987.

Яковенко Ю.И., Паниотто В.И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. — К.: Наук, думка, 1988.