Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Теорія постіндустріального суспільства намагається представити те, що відбудеться після першої реалізації можливостей індустріального суспільства. Це теорія (Д. Белл, А. Турен та ін.), згідно якої індустріальне суспільство (в результаті науково-технічного прогресу) переростає у постіндустріальне суспільство, яке характеризується домінуючою роллю сфери послуг, переходом влади до вчених і технократів.

У постіндустріальному суспільстві на основі нових технологій (переважно мікроелектроніки) відбувається різке збільшення випуску продукції, здійснюється перехід від товаровиробничої до об- слуговуючої економіки, вводяться елементи планування і контролю над технологічними змінами.

У соціальній структурі такого суспільства зростає чисельність людей, задіяних у сфері послуг, формуються нові еліти (технократи, сцієнтисти). Технократи як верства технічних спеціалістів, що входять до складу вищих функціонерів управління, провідну роль у житті суспільства відводять техніці і технічним спеціалістам як основі сучасного промислового виробництва. В основі їх світоглядної орієнтації лежить сцієнтистські уявлення про наукове знання як вищу культурну цінність і достатню умову орієнтації індивіда у світі.

Виділивши в історії людства три фази (доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну), Данієл Белл описав риси постіндустріального суспільства: трансформація значення різних економічних секторів, домінування сектора послуг (адміністрація, банки, транспорт, охорона здоров'я, торгівля, освіта, наука, судочинство, мистецтво тощо) при зниженні промислового сектора і обмеженні значення сільськогосподарського сектора; зміна пануючої технології, перехід від енергетичної технології до інформаційної (поява роботів, розвиток комунікацій); зростання значення планування, прогнозування розвитку, контролю технологій; панування прагматичних і технологічних критеріїв при зниженні ролі ідеологічних і етичних критеріїв; розквіт "інтелектуальної технології", тобто цільового використання науки для потреб практики; перетворення класової структури, висунення в ролі пануючого не класу власників, а класу висококваліфікованих фахівців (економісти, інженери, менеджери).