У кантівських системі та рішенні була одна слабка ланка—метафізичне, навіть почасти містичне тлумачення розуму, а, отже, і тих раціональних та моральних обмежень, які накладалися на свободу особи. Як тільки відчуття єдиного європейського людства (культури) стало слабшати, що було цілком об'єктивним процесом (розширення знань про світ, криза імперій, розвиток демократичних інститутів, світові війни, становлення нових вогнищ цивілізації та інше), віра в розум, мораль і свободу особи (за Кантом ) стали предметом гострої критики і навіть заперечення. Завершує атаку на основні цінності європейського людства Фрідріх Ніцше, який заявив не тільки, що Бог помер, але також те, що старі уявлення про світ і людину не більше, ніж ілюзія; традиційна філософія, стверджує Ніцше, розглядає світ як застиглий, у той час як це безупинне становлення.
Ніцшеанська програма і світовідчування протилежні кантіанській. Тому, до речі, не особистість, орієнтована на мораль і розум, а надлюдина "завоює й організує" простір життя. Чим вона при цьому керується? Тільки прагненням до влади і своїми можливостями, які, якщо вона надлюдина, нічим не обмежені. Але чи не припускає поняття особистості, якщо, звичайно, його редукувати до нічим не обмеженої самостійної поведінки, уявлення про надлюдину як однієї зі своїх граничних можливостей?
До речі, і характерний для більш пізнього часу природничо-науковий підхід у психології і засноване на ньому інженерне трактування самостійної поведінки призводять до не менш зацікавлених висновків. У статті "Історичний зміст психологічної кризи" відомий російський учений Л.С.Виготський пише: "Не Шекспір у поняттях, як для Дильтея, але психотехніка — в одному слові, тобто наукова теорія, яка привела б до підпорядкування й оволодіння психікою, до штучного управління поведінкою. І далі: "У цьому розумінні має рацію Павлов, називаючи нашу науку останньою наукою про саму людину. Вона, справді буде останньою в історичний період наукою чи в передісторії людства. Коли говорять про переплавлення людини як про безсумнівну рису нового людства і про штучне створення нового біологічного типу, то це буде єдиний. перший вид
у біології, що створить сам себе... У майбутньому суспільств, психологія, справді, буде наукою про нову людину. Без цього перспектива марксизму й історії науки була б неповною".
Уданому випадку Виготський міркує так: оскільки людина є особистістю, то вона може направити самостійну поведінку на саму себе, на своє поліпшення і навіть переробку, оскільки одночасно вона - явище природи, то, пізнавши в природничо-науковій психології закони психіки, людина зможе керувати собою і навіть створити з цією метою новий тип людини.
Інший варіант перетворення людини, що теж спирається на уявлення про особистість, дає езотеризм. Розглянемо цей підхід детальніше.
