Реформаторська політична думка
Період Реформації (XVI—XVII ст.) в більшій частині Західної Європи характеризувався зародженням нових економічних відносини, активними політичними рухами низів і бурхливими сплесками в духовному житті. Особливо це виявилося в діяльності римсько-католицької церкви й ставленні до неї світської влади в більшості європейських країн, які прагнули незалежності від Риму й установлення своєї державної релігії. Найяскравіший приклад— протестантська Реформація в Німеччині. Це й повстання нижчих дворян під керівництвом фон Зікінчена в 1523 p., й велика селянська війна 1525 p., й т. ін. Усі вони були спрямовані проти римсько-католицької церкви і увійшли в історію з такими реформаторами, як М. Лютер і Т. Мюнцер.
М. Лютер виступав проти претензій католицького духовенства на контроль віри й совісті на правах посередника між людьми та Богом. Було висунуто вимогу ліквідації відособленого стану священиків, усієї їх надзвичайно дорогої ієрархії. Піду-
пав авторитет папських декретів і постанов, рішень соборів. Єдиним авторитетом залишалося Святе писання.
Т. Мюнцер також виступав проти офіційної церкви. Його проповіді, організаторські здібності, що розкрилися в селянській війні, були пов'язані боротьбою проти пануючої церковної та владної еліти. Він стверджував, що тільки трудовий народ, «ремісники і плугатарі», здатний розуміти мету Бога, адже їх інтереси цілком збігаються. На думку Мюнцера, майбутній лад можливий лише як результат боротьби народних мас проти поневолювачів. Ліквідацію феодалів і передачу всіх матеріальних благ до рук трудящих шляхом зрівняльного розподілу він вважав початком «майнової спільноти».
В Англії Реформація, започаткована згори, набула дещо іншої спрямованості. Починаючи з 1534 p., тобто з введення «Акта про верховенство» утворення англіканської церкви, пориваються зв'язки з Ватиканом, закриваються монастирі, а їхні землі конфіскуються, приймається англіканський символ віри з 39 статей, у яких відкидались основні догмати католицької церкви. Англіканська церква стала прикладом компромісного варіанта протестантизму, компромісу між землевласниками-аристократами і великою буржуазією, досягнутого в наслідок тривалої боротьби англійської королівської влади проти політичних та економічних зазіхань папського двору. Причина компромісу досить проста: як одні, так і інші вбачали в релігії засіб впливу на свідомість людей, щоб зробити їх слухняними наказам господарів, яких поставив над ними промисел Божий.