Антикапіталістичні теорії першої половини XIXст.
Бурхливий розвиток капіталістичних відносин негативно позначився на концепціях ідеологів і політиків дрібних і середніх виробників. Серед них найбільш відомі
економічний романтизм НІ. Сісмонді (1773—
1842) та анархізм П. Прудона (1809—
1865). Так, 111. Сісмонді, ігноруючи зміни в житті суспільства, намагався увінчати дрібне виробництво, зберегти принцип рівності за нових умов. Цього можна досягти, на його думку, лише в разі реформування капіталізму таким чином, аби «регулювання» виходило з інтересів дрібних власників. Він критикував суспільні процеси, що засвідчували намагання капіталістів отримувати надприбутки шляхом застосування машин, внаслідок чого погіршувалося життя людей. Він висунув концепцію абстрактної держави, в якій були б створені умови для «нормального й природного» розвитку дрібних власників і яка повинна стримувати сліпі намагання, що суперечать як державним інтересам, так і утвердженню гуманності.
П. Прудон висунув план «соціальної ліквідації» — заміни держави договірними відносинами між індивідами, громадами і групами виробників. Йому належить також план поділу централізованої держави на дрібні автономні області.