Критично-утопічний соціалізм і комунізм
Анрі-Клод де Pyepya Сен-Сімон, Франсуа-Марі-Шарлю Фур'є, Роберт Оуен
Анрі-Клод де Pyepya Сен-Сімон (1760—1825) критично оцінював наслідки Великої французької революції і вважав, що сучасне йому суспільство нерозумне, недосконале й неминуче буде замінене іншим ладом. Вихідними пунктами його пла-
ну, з одного боку, стала переконаність у провідній ролі «індустріалів» у суспільному житті, а з іншого — його ставлення до організації промисловості, як одного з найважливіших чинників досягнення суспільного блага.
Мислитель розглядав державну владу як основний засіб організації виробництва, адже «політика є наука про виробництво», головне завдання уряду — забезпечення умов для розвитку виробництва, усунення всіляких перешкод на цьому шляху. У такому суспільстві державна влада згодом поступається місцем громадському самоврядуванню.
Франсуа-Марі-Шарлю Фур'є (1772—1837) належить особливе місце в історії суспільно-політичної думки. Характеризуючи «лад цивілізації» як «світ навиворіт», він підкреслював, що господарській системі такого суспільства притаманні конкуренція, суперечливість інтересів, наживання на злиднях, лицемірство, пристосовництво тощо. Водночас це суспільство, як необхідний щабель в історичному процесі, започаткувало «велике виробництво, високі науки й ніжні мистецтва».
Тому Ш. Фур'є доводить, що за ладом цивілізації обов'язково настане лад гармонії, матеріальні передумови переходу до якого вже визріли. Але люди ще не пізнали, не відкрили для себе кодексу соціальних законів, які він їм дарує. За планом Ш. Фур'є, для досягнення загальної людської гармонії необхідно повсюдно створити асоціації, об'єднання людей для спільної трудової діяльності — фаланги. Вони мають бути «природопризначені й привабливі», повинні створити умови для само-реалізації кожного індивіда й поступового утвердження «царства Божого» на Землі.
Роберт Оуен (1771—1858) не тільки мріяв, а й намагався заснувати таке «царство» в Англії, а потім у США. Він виходив із того, що людський характер є результатом взаємодії природної організації індивіда й навколишнього середовища. Змінивши останнє, можна зробити людину щасливою, інакше кажучи, капіталістичне суспільство слід мирно реформувати в нове, яке відповідало б людським потребам. На думку мислителя, саме вихованням людських характерів визначається образ суспільства.
Для всеосяжного щастя людей належить здійснити «якнайповнішу реальність» у виробництві та споживанні, в духовній сфері їхнього буття. Саме в асоціаціях, за відсутності приватної власності, можливий гармонійний розвиток фізичних, розумових, моральних здібностей людини.