Політологія: Навчально-методичний комплекс

2. Форми державного правління і державного устрою.

II. Форма держави розглядається як двоскладна структура: форма державного правління та форма державного устрою. Перша відповідає на питання: «Хто править?», а друга — «За яким територіальним принципом?».

Форма державного правління залежить від способу організації верховної влади в державі, від того, що визнається формальним джерелом влади: воля однієї особи, небагатьох осіб (панівної верстви) чи спільної волі всього народу (схема 13). Такий принцип класифікації форм державного правління бере початок від Платона та Арі-стотеля, які виділяли три форми: монархію, аристократію, демократію (політію — у Арістотеля) та їхні спотворені чи недоцільні типи. На сучасному етапі виділяють дві форми: монархію та республіку.

Монархії — це держави, влада в яких належить одній особі пожиттєво на підставі спадкоємного права. Монархії можуть бути абсолютними (необмеженими) та обмеженими. В абсолютних монархіях влада максимально централізована — фактично законодавча, судова та виконавча її гілки підлягають управлінню з єдиного центру. Сучасні монархії переважно конституційні, які обмежені в повноваженнях володаря. Конституційні монархії є двох типів: парламентська та дуалістична. У парламентських монархіях реальна влада належить парламенту, а монарху відведено представницькі функції; в дуалістичних — монарх очолює виконавчі структури.

Республіки — це такі держави, де головою держави є одна особа чи колективний орган, що обираються всім населенням через процедуру періодичних виборів.

За способом організації здійснення влади розрізняють республіки з парламентською і президентською системами.



Головною відмінністю між цими обома системами є те, що за парламентської системи всенародно обираються депутати до парламенту, а за президентської— і депутати, і президент. Відповідно «прямий мандат народу», наданий президенту, визначає особливий його статус із широкими повноваженнями: президент є одночасно і головою уряду, і головою держави. У парламентській республіці влада зосереджена в парламенті, а голові держави відведено представницькі функції.

Існує також змішана система — парламентсько-президентська. Тут, як і за президентської системи, і парламент і президент обираються народом, незалежно одне від одного. Але, на відміну від неї, присутня посада прем'єр-міністра, який очолює виконавчу владу в країні.

Форма державного устрою — це таке територіально-організаціне структуру-вання держави, яке визначається порядком поділу країни на складові частини (штати, кантони, провінції, республіки, землі, області тощо), характером взаємин поміж ними та центральною владою. Вирізняють дві основні форми державного устрою: унітарна та федеративна.

Унітарною є така держава, яка являє собою єдину, політично однорідну організацію, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які не мають власної державності. Вона має єдину конституцію та громадянство, єдину систему права та «урядову вертикаль». Певна автономія адміністративних одиниць не супе-

речить принципу унітаризму, але її межі встановлює центр. За ступенем наданої автономії (самостійності) великим регіонам унітарні країни поділяються на централізовані та децентралізовані.

Головною відмінністю федерації є надання певної політичної самостійності великим територіальним утворенням всередині держави, які разом з народом вважаються суб'єктами державного суверенітету, хоч і не мають права одностороннього виходу зі складу союзної держави. Суб'єкти федерації можуть мати власну конституцію та подвійне громадянство, а також свої виконавчі, законодавчі й судові органи влади.

Найнижчим ступенем державної єдності є конфедерація. Це міждержавний союз, який формується на добровільній засаді, задля втілення якихось конкретних спільних цілей. Суб'єкти конфедерації повністю зберігають свій державний суверенітет, відсутня центральна влада (є лише спільні координуючі органи) і щонайважливіше — кожна держава може вийти зі складу конфедерації за власним бажанням, без згоди на те інших членів.