Верховна Рада (парламент) України
Згідно зі ст. 75 Конституції України, «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Кількісно Верховна Рада складається з 450 депутатських місць. Народні депутати України обираються за принципом загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Порядок проведення виборів визначається спеціальним законом, який передбачає
змішану (мажоритарно-пропорційну, 50 х 50, систему виборів). Внутрішньооргані-заційно парламент України складається з Голови, першого заступника, заступника, постійних комітетів, підкомітетів, тимчасових комісій, фракцій. Функціонально Верховна Рада України здійснює певні повноваження (їх повний перелік наведено в ст. 85 Конституції). Тобто фактично ми бачимо своєрідний статичний портрет Верховної Ради як структури.
Суть
біхевіоріального (від
англ. behaviour — поведінка) підходу в політичній науці полягає в тому, щоб вивчати поведінку людей, їх груп та організацій як суб'єктів політичного життя. Цей підхід прийшов з психології і сформувався під впливом політичної психології. Стосовно психології вживається термін
біхевіоризм, який утвердився ще наприкінці XIX — початку XX ст.
Біхевіоріальна парадигма (модель) політичної науки сформувалася вже після Другої світової війни, коли постало питання аналізу природи виникнення тоталітарних режимів у Німеччині, СРСР, необхідність дослідження антиколоніальних рухів у країнах третього світу, створення там нових незалежних держав. Проте вперше ідеї біхевіоріалізму були сформульовані Артуром Бентлі, зокрема, в його праці «Процес управління», опублікованій ще в 1908 р. Біхевіоріальний підхід ставить своїм завданням з'ясувати, чому люди і зацікавлені групи поводяться в політиці так, а не інакше і чому в результаті саме таким чином функціонують і розвиваються в суспільстві ті чи інші політичні процеси і системи.
Прагнучи наукової чіткості та строгості точних наук, політична наука починає займатися виключно пошуком відповіді на питання «як?» і «чому?» Настійна увага до методів, вдосконалення процесів збору і опрацювання даних, накопичення, причому, навіть з лишком, матеріалів і фактів — такі характерні риси цього напряму, у витоків якого на початку XX ст. стояли, крім А. Бентлі, Ч. Меріам, а потім глава американської асоціації політичних наук в 50-ті роки Г. Лассвел та П. Лазарсфелд.
Після Другої світової війни біхевіоризм став по суті головним методологічним напрямом в американській політичній науці, та і в усьому західному світі, усунувши на задній план не тільки традиційний, формально-юридичний (інституціональ-ний), а й інші наявні підходи.