Структура міжнародної системи.
Стратифікація:
1. Наддержава
• здатність до масових руйнувань планетарного масштабу;
• здатність впливати на умови існування всього людства;
• неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава;
2. Велика держава
• істотний вплив на світовий розвиток;
• вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону;
3. Середні держави
• мають вплив в найближчому оточенні;
4. Малі держави
• вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності;
5. Мікро держави
• не здатні захистити свій суверенітет національними засобами;
Три типи контролю:
а) імперський - єдина держава контролює решту (сучасна епоха);
б) біполярний тип контролю - дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (Холодна війна);
в) баланс сил - три або більше держав контролюють дії одне одного за допомогою дипломатичних маневрів, зміні союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи);
Відокремлюють три структурних виміри МС:
1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили:
а) монополярна;
б) мультиполярна;
в) біполярна;
2. Ієрархія акторів;
3. Гомогенність - відображає ступінь згоди що існує у акторів відносно тих чи інших принципів та цінностей (Віденська система); та гетерогенність.
В основі традиційно історичного підходу полягає використання поняття МС для визначення етапу у розвитку МВ в той чи інший період.