Зовнішня політика України: Підруч. для студ. ВНЗ

Процес розвитку відносин України з Республікою Молдова (РМ) пройшов непростий шлях. Декларація про незалежність Республіки Молдова була проголошена парламентом країни 27 серпня 1991 р. Нагадаємо, що до 1940 р. частина сучасної Молдови (лівобережжя Дністра) входила до складу України як автономна республіка, а інша частина — до Румунії. 28 червня 1940 р. Румунія повернула Бессарабію СРСР, і 2 серпня 1940 р. була утворена Молдавська РСР, що до 1991 р. перебувала у складі Союзу РСР.

Україна і Молдова встановили дипломатичні відносини 10 березня 1992 р. Посольство України в Республіці Молдова (березень 1993 р.) та Посольство Республіки Молдова в Україні (липень 1993 р.) розпочали свою роботу, що сприяло налагодженню тісних контактів, розвитку добросусідських зв'язків, партнерства та взаємодопомоги. Базовий Договір про добросусідство, дружбу та співробітництво, підписаний 23 жовтня 1992 р. Президентами обох держав, був ратифікований Верховною Радою України 1 листопада 1996 р. і Парламентом Республіки Молдова — 3 грудня 1996 р. Причиною зволікання з визнанням документа виявилося нерозв'язання територіального питання між країнами.

Українсько-молдовський кордон

Проблемою, що потребувала якнайшвидшого розв'язання, було оформлення державного кордону між Україною і Молдовою. І це зрозуміло: Молдова межує з Румунією, яка донедавна висувала територіальні претензії до Української держави.

Відповідно до радянських документів, у 1940 р. між колишньою УРСР і МРСР був установлений кордон, за яким Молдова не мала виходу до моря. З проголошенням незалежності двох країн між суверенною Україною і Республікою Молдова з питань встановлення кордону виникли непорозуміння як через географічні зміни у гирлі річки Прут, так і через побудову молдовською стороною широкомасштабного нафто терміналу без згоди України, фактично із захопленням української території.

Розгляд питання щодо українсько-молдовського державного кордону розпочався з середини 1990-х років. Уряд Молдови 1 березня 1995 р. надав чинності Угоді про співробітництво з прикордонних питань, що дозволило розпочати роботу з делімітації і демаркації державного кордону. Це, своєю чергою, сприяло вирішенню проблемних питань розподілу власності колишнього СРСР, у тому числі об'єктів залізничного транспорту. Парламент Молдови 1994 р. ратифікував міждержавний договір про власність.

Особливо складною для розв'язання стала ситуація, що склалася навколо будівництва порту на р. Дунай поблизу села Джурджулешти та ділянка кордону в населених пунктах Бессарабяска і Па-ланка. Складнощів додавало питання про кордони: кордон автотрасою в с. Паланка віддаляв молдовських селян від їхніх земельних угідь; викликала спори й територія поблизу с. Джурджулешти, на яку претендували молдовани.

Делімітацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова спільна українсько-молдовська комісія розпочала 14 липня 1995 р. Нагадаємо, що вся довжина українсько-молдовського кордону становить 1222 км, з них — 29 км (2,4 % загальної довжини), через які виникла напруженість у відносинах двох країн.

Пропозиції України щодо утворення в м. Рені міжнародного порту з наданням Молдові сприятливих умов для перевезення і транзиту вантажів молдовська сторона не прийняла. Міністерству закордонних справ Молдови та Дунайській комісії 18 листопада 1993 р. були направлені ноти, в яких викладено позицію України про те, що згідно з документами колишнього СРСР Молдова юридично не мала і не має дунайського узбережжя. А питання про будівництво порту може бути розглянуто лише за загальновизнаних принципів і норм міжнародного права: після консультацій з Україною як сусідньою державою та завершення делімітації державного кордону.

Після тривалих переговорів розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. затверджено Директиви з делімітації державного кордону з Республікою Молдова, в яких зазначено: погодитись із пропозиціями молдовської сторони про визначення проекту лінії державного кордону в районі населеного пункту Бессарабяска південною окраїною цього населеного пункту із залишенням його (з рефрижераторним депо) на території Республіки Молдова тільки за умови передачі у власність Україні ділянки території населеного пункту Паланка, якою проходить (7,7 км) автомобільний шлях Одеса — Ізмаїл. При цьому межа державного кордону має визначатися північною стороною дороги, а земельна ділянка (975,5 га) може бути здана в оренду Молдові терміном на 99 років. Відтинок берегової лінії річки Дунай (375 м) має залишатися у власності України.

Черговим фактом порушення державного кордону України з боку Молдови було встановлення молдовського прикордонного поста на українській Дністровській ГЕС (2003). Усі звернення до офіційних молдовських установ, зокрема й МЗС Молдови, щодо виведення прикордонників не давали бажаного результату.

Двосторонній договір "Про державний кордон" з Республікою Молдова було підписано 18 серпня 1999 p., ратифіковано Верховною Радою України б квітня 2000 р. У додатковому протоколі до документа записано, що Республіка Молдова передає у власність Україні ділянку автомобільної дороги Одеса — Рені в районі населеного пункту Паланка та земельну ділянку, по якій вона пролягає. На переданій ділянці діє юрисдикція України.

У результаті переговорів сторони дійшли компромісу: на автотрасі, яку передано у власність України, поставити прикордонні пости на початку і наприкінці дороги (7,7 км). Молдовський порт, за наполяганням Республіки Молдова, частково охопив і територію України, яку було передано в довгострокову оренду. Київ погодився також не розчленяти бессарабський залізничний вузол і додав до молдовської території ще 480 м на р. Дунай.

Таким чином, унаслідок не вирішення питань було втрачено не тільки землі (які нині передано молдовській стороні на 99 років в оренду), а й порушено безпековий баланс регіону. Створено сприятливі умови для появи нового конкурента на р. Дунай у галузі перевезення вантажів. А з дозволом на побудову молдовського нафто-терміналу з'явився загрозливий регіональний суперник України в енергетичному секторі. В результаті поступок України Молдова дістала вихід до узбережжя Дунаю, яке придатне для будівництва порту та нафто терміналу, перетворившись на морську державу.

Особливою темою в українсько-молдовських відносинах є питання кордону з невизнаною Придністровською Молдовською Республікою, довжина якого становить 386 км. Загалом Придністров'я виступає зоною стратегічних та економічних інтересів України. Понад 80 % усіх імпортних товарів Придністровської Молдовської Республіки ввозиться з України, співробітничають 30 підприємств із придністровського боку і 50 — з українського. Готову металопродукцію також відвантажують через українські порти: Одесу та Іллічівськ. Транзит вантажів із Придністров'я до країн СНД територією України становить понад 80 млн. доларів (без транзиту енергоносіїв).

Водночас українсько-молдовський придністровський відтинок кордону є джерелом особливої уваги прикордонників: зі всього периметру українського кордону у 2003 р. тут затримано 100 % вибухівки, 72 % контрабандних товарів, 28 % зброї, 25 % боєприпасів. З Придністров'я через цей кордон у 2003 р. надійшло 83 % від усього обсягу наркотичної сировини, яка ввозиться до України. На українсько-молдовський кордон припадає 45 % затриманої контрабанди, 60 % порушників державного кордону України, причому 79 % із них порушують кордон, в'їжджаючи до України. Проблема кордону з Придністров'ям загострилася у березні 2006 p.: Україна не пропускала товари без дозволу молдовської сторони. Для розв'язання складних питань тристоронніх відносин було залучено представників ОБСЄ та ЄС.

Співпраця України й Молдови охоплює низку питань загальноєвропейського спрямування, а саме: запровадження спільного прикордонного та митного контролю, перспективи створення необхідної інфраструктури для здійснення такого контролю, процес демаркації українсько-молдовського державного кордону тощо. Ці та інші питання обговорюються в рамках тристоронніх консультацій з питань прикордонного та митного співробітництва: Україна — Європейський Союз — Республіка Молдова. На чергових консультаціях, що відбулися 15 жовтня 2004 р. в Брюсселі, до обговорюваних питань додалася проблема, що склалася внаслідок припинення пропуску Молдовою з 20 серпня 2004 р. вантажів та товарів до України через територію Придністров'я. Одним із важливих питань порядку денного консультацій з ЄС було надання фінансової та технічної допомоги ЄС Україні для потреб завершення демаркації українсько-молдовського кордону та облаштування інфраструктури для здійснення спільного прикордонного й митного контролю.

Відомо, що Україна бере активну участь у миротворчому процесі у Придністров'ї, намагаючись захистити права українського населення. Незважаючи на привабливість посередницьких і миротворчих функцій у придністровському врегулюванні, необхідно з певною обережністю ставитися до спроб втягнути Україну у конфлікт як лобіста інтересів однієї зі сторін.