Зовнішня політика України: Підруч. для студ. ВНЗ

Республіка Казахстан посідає провідне місце в азіатському регіоні СНД. Дипломатичні відносини між Україною і Казахстаном встановлені 23 липня 1992 р. В обох країнах діють посольства. 20 лютого 1991 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між тодішніми УРСР і КазРСР, а перший офіційний візит до Казахстану Президент України здійснив 21—22 вересня 1995 р. Зовнішньополітичні засади двох країн збігаються у найважливіших питаннях війни і миру: країни відмовилися від ядерної зброї, послідовно проводять миролюбну зовнішню політику. Казахстан виявляє інтерес до вироблення спільних з Україною позицій з багатьох питань міжнародної політики.

Між державами закладено широку правову базу для співробітництва: підписано понад 170 документів про співпрацю. Серед них, поза базовим договором, можна виокремити Програму економічної інтеграції України і Казахстану в галузі важкої промисловості на 1994—2000 pp., якою передбачено створення нових міждержавних структур — асоціації "Титан", консорціуму з розробки одного з найбільших у світі покладів бокситів, виробництва техніки для зварювання, організацію спільних підприємств з випуску корозійностійких труб і труб з кольорових металів, розробку спільних проектів з виробництва гірничошахтного устаткування, геофізичної апаратури та обладнання для дослідження нафтових свердловин та ін. Країни підписали угоди про співробітництво у сфері науки і технологій, про принципи співробітництва у нафтогазовій галузі, про підготовку спеціалістів у різних галузях, у тому числі військових кадрів.

Значні перспективи співпраці передбачаються у створенні фінансово-промислових груп у таких галузях, як чорна і кольорова металургія, видобуток хромових руд, виробництво рідкоземельних металів і коштовного каміння, енергетика, нафтопереробка. Можливості тісної співпраці простежуються в рамках Міждержавної Ради з питань організації експорту газу і нафти з Туркменістану на світові ринки.

Глибокі зв'язки поєднували Україну і Казахстан у ракетно-космічній галузі: на території Казахстану розташований один із найкращих у світі космодромів "Байконур". Країни мають значні можливості для ефективної співпраці в дослідженні й використанні космічного простору. Між Україною і Казахстаном досягнуто важливі домовленості щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергоємних виробництв. Важливим

кроком розширення українсько-казахстанських відносин стало підписання Декларації про поглиблення співробітництва та угод про співпрацю в галузях освоєння космосу, розвитку нафтогазової промисловості. За підтримки Казахстану Україну прийнято спостерігачем до Наради із взаємодії та заходів довіри в Азії.

Співпраця між Україною і Казахстаном у торговельно-економічній сфері має значні резерви. У 1994 р. товарообіг між ними становив майже 300 млн. доларів, а у 1997 р. 400 млн. При цьому імпорт перевищував експорт у середньому на 30 млн. доларів, що формувало від'ємне сальдо не на користь України. У наступні роки зовнішньоторговельний обіг України з Казахстаном поступово набував негативних рис імпортно-експортного напряму, стійко зростали обсяги імпорту з Казахстану в Україну: якщо у 1996 р. ця цифра становила 243,6 млн. доларів, то у 2000 р. — 412,8 млн. У 2002 р. експорт товарів становив 199,6 млн. доларів, а імпорт — 382,9 млн., у 2005 p., відповідно, 667,9 і 186,4 млн. доларів. Коливання в обсягах товарообігу між країнами пояснюється розривом традиційних економічних і виробничих зв'язків, що налагоджувалися протягом десятиліть, обережне ставлення України до ідеї утворення "євразійського простору", входження Республіки Казахстан в Митний союз (1995), різні підходи до розв'язання питань Співдружності Незалежних Держав тощо. Зрозуміло, що такий рівень торговельних зв'язків не влаштовував обидві сторони.

Українсько-казахське співробітництво характеризується стабільністю, перспективністю і тенденцією до розширення. Торговельно-економічне співробітництво виступає основним чинником, що визначає рівень міждержавних відносин та впливає на їхній розвиток і в інших галузях. Водночас спроби української сторони налагодити режим вільної торгівлі у двосторонньому порядку наштовхнулися на протидію Казахстану, який увійшов до згаданого Митного союзу. Тим самим в односторонньому порядку Казахстан загальмував і, врешті-решт, відмовився від ратифікації Угоди між урядами України і РК про вільну торгівлю. Форсування окремими державами-учасницями СНД підходу до розвитку економічного (інтеграційного) союзу в обхід етапу створення зони вільної торгівлі поставило під сумнів доцільність участі в ньому інших держав СНД, у тому числі України. У зв'язку зі створенням Митного союзу фактично виникли дві групи держав у рамках одного інтеграційного процесу. Гальмівним чинником в економічному співробітництві виявилась і проблема взаєморозрахунків, яка досить тривалий час не була розв'язана. Заборгованість казахських підприємств тільки за 1995 р. перевищувала борг України Казахстану у 2,5 раза. Лише Новокраматорському комбінату казахстанська сторона заборгувала 43 млрд. тодішніх російських рублів.

Розвиткові українсько-казахстанських економічних зв'язків сприяють об'єктивні обставини. Казахстан потребує поставок з України продукції переробних галузей агропромислового комплексу, продукції хімічної і нафтохімічної промисловості, обладнання, продукції чорної металургії (котлів, парових турбін, насосів, холодильників, автонавантажувачів), електричних машин, залізничного транспорту, засобів наземного транспорту, будівельних збірних конструкцій тощо. Із Казахстану імпортуються азбест, слюда, мінеральне паливо (кам'яне вугілля, нафта, нафтопродукти), продукція хімічної промисловості, бавовна, механічне обладнання, мідь та вироби з неї, зерно тощо. Казахстан постачає Україні в основному сировину, він заінтересований у співпраці з Україною щодо використання її промислового потенціалу, устаткування, технологій для переробки сировини, у виході через Україну на треті держави. Україна заінтересована в отриманні з Казахстану кольорових металів, ферохрому, нафти і газу. Вона пропонує взяти участь у пошуках і видобутку нафти і газу на континентальному шельфі Каспію, у будівництві експортних трубопроводів, нафтопереробних заводів та в обопільному їх використанні, а також у реконструювати підприємств важкої промисловості. Успішно співробітничають з РК підприємства Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей України. Українські інтереси економічного порядку пов'язані також із казахстанською нафтою. В Казахстані видобувається приблизно 34 млн. т нафти на рік, яка експортується нафтопроводами територією Росії.

Серед проблем співробітництва країн СНД — як прихована, так і відкрита конкуренція в деяких галузях виробництва, у тому числі у сталевій промисловості, де учасники Співдружності виступають конкурентами при виході на світові ринки збуту. Особливого загострення у цій площині набули конкурентні спроможності України і Казахстану на противагу російським. Російська сторона час від часу звинувачує обидві країни — Україну і Казахстан — у намаганні захопити не тільки європейський, а й російський ринок сталі.

Відкрита, порівняно з іншими країнами СНД, зовнішньоекономічна політика, стабільність залучили до Казахстану багато досить відомих зарубіжних компаній ("Agip", "Atlantic Richfield", "British gas", "Chevron", "CS First Boston", "Mobil", "USX - U. S. Steel",

"ABB"). Зазначимо, що Казахстан одним із перших у регіоні запровадив політику заохочення іноземних інвестицій у країні. Видобуток хромових руд був переданий Японії, уранових — Бельгії. Майже ЗО підприємств Казахстану, в тому числі Карагандинський металургійний комбінат, були передані в управління західним фірмам. Російські "ЛукОЙЛ", "Роснафта", "Транснефть" очолюють нафтовидобувну промисловість на перспективному Тенгизькому нафтовому промислі. Уральські та алтайські металургійні підприємства утворили з північноказахськими транснаціональний консорціум. Така орієнтація на іноземні інвестиції дала позитивні результати — додаткові надходження до державної казни країни, замкнутої у степовому просторі.

Обопільне прагнення держав посилити взаємодію, пов'язане з реалізацією чотиристоронньої заяви Президентів України, Росії, Казахстану і Білорусі щодо поглиблення економічної співпраці від 23 лютого 2003 p., досягнуті домовленості Президента України В. Ющенка під час перебування в Казахстані на інавгурації Президента Н. Назарбаева (січень 2006 р.) дають підстави передбачити активізацію двостороннього співробітництва України з Республікою Казахстан, передусім в економічній площині. Так, пропозиції про співробітництво з підприємствами Казахстану вже надійшли від Донецької, Запорізької, Харківської, Луганської, Кіровоградської та інших областей України. Об'єднавчу роль у поновленні зв'язків можуть відігравати й торговельні місії та представництва, наприклад Запорізького автомобільного, Дніпропетровського і Новокраматорського машинобудівних заводів, об'єднання "Мотор-Січ" та ін. Україна передбачає участь у проектах пошуку нафти і газу, видобуванні покладів у шельфі Каспійського моря, у будівництві експортних трубопроводів, нафтопереробних заводів, реконструкції підприємств, а також у космічній, суднобудівній, металургійній, хімічній, легкій та фармацевтичній галузях. Перспективним є проект євразійського транспортного коридору, використовуючи який, Україна вийшла б на ринки азіатських країн, а Казахстан — на європейські.

Водночас розвиток співробітництва між Україною і Казахстаном гальмується глибокою залежністю економіки Казахстану від російських потужностей. Це виявляється як у періоди спаду, так і під час економічного піднесення. Наприклад, після квітня 1999 р. економічне зростання в обробних галузях промисловості Казахстану значною мірою було пов'язане з економічним підйомом в Росії і збільшенням обсягів казахського експорту в цю країну. Здійснити серйозні заходи щодо модернізації і технічного переоснащення підприємств обробної промисловості не вдалося за браком інвестицій, що направляються знову-таки в експорто-орієнтований сировинний сектор: і в Казахстані, і в Росії. Наростає фізичне зношення основних засобів галузей економіки і промисловості (за винятком нафтогазодобувної). У РФ назвали це проблемою 2003 р. — найбільша кількість техногенних катастроф, пов'язаних із гранично можливим зношенням основних фондів. Усе це аж ніяк не сприяє росту конку ренто здатності продукції обробної промисловості цих країн на внутрішньому і зовнішньому ринках. У результаті в Казахстані відбувається прискорення темпів зростання імпорту, що випереджають показники експорту, внаслідок чого значно збільшилися галузеві диспропорції.

У двосторонньому співробітництві України з Казахстаном виявляються і негативні тенденції — поступове послаблення економічних зв'язків. Щоправда, ця тенденція є прикметною для всього пострадянського простору. Якщо у 2000 р. зовнішньоторговельний оборот порівняно з попереднім роком збільшився на 53 %, а обсяг експорту — на 63 %, то частка країн СНД у зовнішньому обороті знизилась до 35 %, і ця тенденція зберігається. Незважаючи на широкі можливості України, її частка в загальному товарообігу Казахстану коливається в межах 4 %. Казахстан, поступово набуваючи рис держави з розвинутою ринковою економікою, віддає перевагу розвиткові економічних зв'язків із офшорними Бермудськими, Віргінськими й Багамськими островами. Казахстан входить і в першу п'ятірку за імпортом в офшорну зону Бермудських островів (ЄС — 48,5 %, Казахстан —26,9 %, США — 8,2 %, Мексика — 3,8 %). Це означає, що за офшорною схемою через ці острови вивозилося продукції вдвічі більше, ніж із таких гігантів економіки, як США і Мексика. Бермудські острови (з середини 2002 р.) перебувають на першому місці серед головних експортерів казахстанських товарів (Бермудські острови — 21,7 %, Росія — 15,5 %, Китай - 11,8 %, Швейцарія - 11,4 %, Італія - 7,3 %).

Широкий спектр питань вирішували країни в 2005 р. Йдеться, зокрема, про участь Казахстану в реалізації проекту постачання нафти нафтопроводом Одеса — Броди і про транспортування газу. За результатами переговорів представників нафтогазового комплексу двох країн була підписана угода щодо створення спільного підприємства між "Нафтогазом України" та казахським "Казмунайгазом". Водночас дочірнє підприємство "Казмунайгазу" Інтергаз Центральна Азія вже уклало угоду з Газпромом про транспортування російського та середньоазіатського газу територією Казахстану до 2010 р. Є небезпека, що Газпром завантажить казахські потужності раніше за українські проекти. Візит Президента Казахстану Н. Назарбаева до Києва (за два тижні до казахських виборів президента) продемонстрував серйозність намірів Астани в реалізації спільних із Україною проектів у газовій сфері та в рамках постачання нафти нафтопроводом Одеса — Броди. Водночас казахський лідер лобіював розвиток ЄЕП як альтернативу ЄС, закликав Україну підтримати повномасштабний проект інтеграції до Єдиного економічного простору.

Вичікувальну позицію зайняла Астана у ставленні до президентських виборів в Україні 2004 p. ЗМ1 Казахстану вітчизняні вибори наводили прикладом успішності застосування формули стабільності чинної влади, при цьому наголошували, що це не позначиться на економічному співробітництві двох країн. Водночас російські ЗМІ прогнозували майбутню "проблематичність розвитку економічних відносин України з Казахстаном у результаті президентських виборів в Україні".

Зовнішньополітичний курс Казахстану залишився незмінним, що підтверджено перемогою на президентських виборах чинного Президента Н. Назарбаева.

Безперечний вплив на розбудову українсько-казахських відносин має чинник етнічних зв'язків обох країн: у Казахстані проживає понад 900 тис. українців, 37 % з яких визнали українську мову рідною. У 1989 р. в Алмати створено перше українське об'єднання — Український культурний центр. Товариства українців діють в Акмолі, Актау, Аркалику, Джезказган^ Караганді, Кустанаї, Байконурі, Павлограді, Семипалатинську, Талди-Кургані та ін. В Алмати виходить українська газета "Українські новини", в Акмолі працюють український ліцей, бібліотека української книги. Водночас українці Казахстану розраховують на допомогу України. У цьому плані Українська держава зробила певні кроки: передано підручники для українських шкіл, художню літературу та ін. Українські співвітчизники активно провели Дні культури України в Казахстані та Дні культури Казахстану в Україні, брали участь у святкуванні 150-річчя заснування Форту Шевченка. Слід зауважити, що останнім часом спостерігається посилення еміграції представників української національності з Казахстану, що може свідчити про недостатнє задоволення їхніх соціальних і культурних потреб.