Зовнішня політика України: Підруч. для студ. ВНЗ

З Угоди між Урядом УРСР і Польським Комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території України

(9 вересня 1944 р.)

Сторони зобов'язуються приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають у повітах... які побажають переселитися, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в західних областях України і бажають переселитися на територію Польщі.

...Евакуація є добровільною... примус не може бути застосований.

...Уряд УРСР заявляє, шо евакуйовані розміщуються згідно з їх бажанням або в колгоспі, або наділяються землею для ведення одноосібного господарства в розмірах не менших, ніж якими володіли до евакуації.

... Почати евакуацію з 15 жовтня 1944 р. і закінчити 1 лютого 1945 р.

Евакуації підлягають лише ті з перелічених осіб, які виявили своє бажання евакуюватися... Бажання евакуюватися може бути висловлено усно і в письмовій формі. Селяни, якщо не мали своєї землі в Польщі, будуть наділятися нею на загальних підставах. ПКНО заявляє, що евакуйовані на польську територію одержать землю згідно з земельною польською реформою. Селяни, які не мали землі, також одержать землю.

З 15 вересня до 15 жовтня 1944 р. проводиться облік числа бажаючих переселитися. На вимогу сторін строк може бути продовжений.

...Видати евакуйованим грошову позику на господарське влаштування — 5000 карбованці в злотих на одне господарство, з поверненням протягом 5 років;

— якщо вже засіяли озимину, евакуйовані одержать озимі посіви в тих же розмірах;

— дозволити евакуйованим вивіз одягу, взуття, білизни, продуктів харчування, хатніх речей, сільськогосподарського реманенту, упряжі та ін. загальною вагою до 2 (двох) тонн на одну сім'ю, а також свою худобу і птицю;

— особам спеціальних професій — робітникам, ремісникам, медикам, художникам, вченим — вивезти речі, необхідні для їхньої професійної діяльності.

Не допускається до вивозу:

— готівка, гроші, за винятком 1000 карбованців-злотих на одну людину;

— золото, платина, дорогоцінне каміння, предмети мистецтва і старовини, якщо вони не є сімейною власністю, зброя, фото (місцевостей), карти, плани;

— на майно, що залишається, складаються спеціальні описи спеціально Уповноваженими і представниками сторін (додаються форми описів);

— майно здається під охорону держави.

Перевезення здійснює в Польщу Уряд УРСР, який по можливості надає транспортні засоби;

— всі видатки покладаються на обидві сторони.

...До відання Головних Уповноважених належить виявлення кількості, місцезнаходження і національності осіб, що підлягають евакуації.

Із Комюніке Уряду УРСР і Уряду Польської Республіки про закінчення евакуації населення української національності з території Польщі в УРСР і польських громадян з території Української РСР в Польщу

(6 травня 1947 р.)

Уряди із задоволенням заявляють, що евакуація... закінчена в атмосфері взаємного розуміння. ...У результаті населення дістало можливість повернутися на Батьківщину.

Обидва Уряди вважають, що ця евакуація є для обох сторін важливим фактором, який служитиме справі дальшого зміцнення дружби, взаєморозуміння і співробітництва між нашими братерськими народами.

Із Протоколу між Урядами до Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі І польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р.

(6 травня 1957 р.)

Відповідно до Угоди Сторони уклали цей протокол про таке: Сторони констатують: евакуація відбулася і закінчена в атмосфері взаємного розуміння та згоди. Про закінчення робіт з евакуації складено два акти: 1) Акт про закінчення евакуації українського населення з території Польщі до УРСР, підписаний в Любліні; 2) Акт про закінчення евакуації польських громадян до Польщі, підписаний в Луцьку.

...Остаточний розрахунок (стаття 4) між Сторонами буде проведений згідно з актами після підрахування всіх витрат по евакуації. Цей розрахунок буде проведений грошима або в натурі поставками сільськогосподарської і промислової продукції.

ЗАКОН УКРАЇНИ

"Про правовий статус закордонних українців"

Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають за межами України, зміцненню зв'язків з батьківщиною та поверненню їх в Україну. Відповідно до статті 12 Конституції України (254к/96-ВР ) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами.

Стаття 1 Визначення термінів Закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України;

українське етнічне походження — це належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження.

Стаття 2

Національна комісія з питань закордонних українців

Національна комісія з питань закордонних українців (далі — Національна комісія) створюється при Кабінеті Міністрів України.

До складу Національної комісії входять представники центральних органів виконавчої влади, народні депутати України (за згодою), представники Адміністрації Президента України, а також громадських організацій, які опікуються питаннями закордонних українців, з правом дорадчого голосу.

Національна комісія приймає рішення про надання, відмову або припинення статусу закордонного українця.

Заяви на отримання статусу закордонного українця подаються до закордонних дипломатичних установ України або безпосередньо до Міністерства закордонних справ України.

Національна комісія розглядає заяви на отримання статусу закордонного українця у термін до 90 днів з дня реєстрації заяви у Національній комісії та приймає рішення про надання або відмову у наданні такого статусу.

У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця Національна комісія видає особі посвідчення встановленого зразка, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови у наданні статусу закордонного українця особі видається копія відповідного рішення Національної комісії. У такому випадку за особою залишається право повторного звернення щодо надання статусу закордонного українця до Національної комісії.

Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує програму повернення та облаштування закордонних українців в Україні.

Україна з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця:

1) під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншин за кордоном, створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб;

2) сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів організацій закордонних українців;

3) надає українським культурно-інформаційним центрам організаційну, методичну, технічну та іншу допомогу в місцях компактного проживання українців за кордоном;

4) створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з України на територію компактного проживання українців за кордоном на підставі міжнародних угод, зокрема через супутниковій
зв'язок та інші засоби комунікацій.

За видатні заслуги перед Україною закордонний українець може бути нагороджений державними нагородами України та відзнаками Президента України в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 12 Сприяння благодійній діяльності закордонних українців Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів закордонних українців — учасників благодійництва та благодійної діяльності, заохочує здійснення такої діяльності.

Стаття 1З Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

"Про введення в дію Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу)в Україні""

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести вдію Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782—12 ) з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" інші законодавчі акти України, рішення Кабінету Міністрів України та під закон ні акти застосовуються, оскільки вони не суперечать цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 1993 року:

подати у Верховну Раду України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

привести у відповідність із вказаним Законом рішення Уряду України;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, державними комітетами та відомствами України їх нормативних актів, в тому числі інструкцій, що суперечать зазначеному Закону.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комісію Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації.

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте українське законодавство з питань захисту прав національних меншин.

2. Як регулюється процес захисту українців за кордоном?

3. Які приклади щодо геноциду українського народу в історичній ретроспектив! Ви можете навести?

4. Розкрийте поняття "закордонний українець".

5. Як Ви розумієте поняття "етнонаціональна злагода" в суспільстві?

6. Поясніть співвідношення права держави на цілісність і непорушність кордонів з правом етнічних меншин на самовизначення аж до створення державних утворень.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України "Про національні меншини в Україні" // Відомості Верховної Ради. 1992. № 36.

Зам'ятій В. Волинь: примирення по парламентськи // День. 2003. II лип.

Зам 'ятін В. Перший день взаємного прощення //День. 2003. 12 лип. Зарубіжні українці. К., 1991.

Затулин К. Нужны ли России 20 миллионов русских, проживающих в ближнем зарубежье? // Провинция. 2001. 10 окт. Заява Президентів України Л. Д. Кучми і Республіки Польща А. Квасьнєвського з нагоди 60-ї річниці волинської трагедії // Урядовий кур'єр. 2003. 12 лип. Зленко А. М. Дипломатія і політика. X., 2003. Зовнішня політика України в епоху глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991—2003). К., 2004.

Кримські татари і українське суспільство: проблеми політичної та соціальної інтеграції. К., 1998.

Миграция и пограничный режим: Беларусь, Молдова, Россия и Украина. К., 2002.

Наулко В. І. Хто і відколи живе в Україні. К., 1998.

Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. К., 1992.

Рамочная Конвенция о защите национальных меньшинств. Совет Европы. К., 199S.

Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном. Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. К., 2003.

Стратегії розвитку України: Теорія і практика. К., 2002. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. 2004. К., 2004. Чекаленко Л. Д. Боротьба за народ або українсько-російські репатріанти // Нова політика. 2001. № 1 (33).

Чекаленко Л. Д. Політика РФ щодо "захисту співвітчизників за кордоном та її можливі наслідки для України // Стратегічна панорама. 2002. № 3.

Чекаленко Л. Д. Україна і українці в зовнішній політиці Польщі // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. К., 1998.