Національна безпека України: Навчальний посібник

Розгляд геополітики робився нами навмисне: усвідомлення її змісту як окремої науки і окремої діяльності, знання законів геополітики, її предмету та джерел формування надають можливість говорити про геополітичну безпеку як окремий феномен сучасного націобезпекового буття, позбавлений міфологічних приписувань та абстрактних розмірковувань, що ґрунтуються здебільшого на думках та вигадках, ніж на інформації та знаннях, як вищій її формі. Відтак, з урахуванням наведеного визначимо ключове поняття. Геополітична безпека — складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними та недержавними інституціями забезпечується встановлення контролю і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) просторів держави, регіону, світу.

Ключовим моментом є те, що геополітична безпека є органічним складовим елементом національної безпеки. її зміст полягає у тому, щоб забезпечити реалізацію життєво важливих національних інтересів через здійснення управління реальними або потенційними загрозами та небезпеками, які є наслідком прагнення інших держав встановити контроль і панування над усім спектром ресурсів планети. Більш того, за даного випадку геополітична безпека може розглядатися у дещо ширшому плані та включати встановлення контролю не лише над ресурсами власної країни, а й здійснення цілого комплексу заходів щодо встановлення каналів прямого чи непрямого впливу на ресурси інших країн.

Наприклад, збереження територіальної цілісності Росії, а відтак і збереження контролю над більшою частиною природних ресурсів світу, відповідає національним інтересам України, оскільки колапс даної країни призведе до відокремлення від неї окремих суб'єктів, наслідком чого стане втрата контролю над природними ресурсами і можливий воєнний конфлікт з боку держав, що прагнуть заволодіти цими ресурсами і Росії, в який України може бути втягнена. Відтак одним з напрямів геополітичної безпеки має бути встановлення каналів прямого або непрямого впливу суб'єктів міжнародних відносин з метою збереження контролю Росії над власними природними ресурсами.

Суть управління у сфері геополітики, а відтак і суть геополітичної безпеки, полягає у встановленні й організації функціонування керованих алгоритмів процесів у сфері контролю і панування над ресурсами країни, на базі принципів просторово-часової організації розвитку держав, регіонів і світу в цілому з урахуванням системної взаємодії географічних, політичних, економічних, військових, етнічних, демографічних, екологічних і інших чинників.

Ефективність політики геополітичної безпеки напряму пов'язана із законами геополітики. Відтак змістом геополітичної безпеки, окрім зазначеного є посилення морської і сухопутної могутності, чинника простору, зв'язків суші та моря.

Об'єктами геополітичної безпеки є ресурси земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурвого) просторів держави, регіону, світу.

Суб'єктами геополітичної безпеки є держави, транснаціональні корпорації, окремі індивіди.

Дотримуючись принципу розгляду проблем у тій чи іншій сфері національної безпеки через аналіз категорійно-понятійних рядів, визначимо основні поняття, пов'язані із геополітичною безпекою.

Категорійно-понятійна система геополітичної безпеки

Контроль над простором. Геополітика вивчає основи, можливості, механізми та форми контролю простору з боку політичних інститутів, у першу чергу з боку держав і коаліцій держав. Територія, яку контролює або намагається контролювати держава, характеризується передусім ступенем освоєння її центром, рівнем розвитку їх зв'язків. Розрізняють декілька видів геополітичних просторів.

Ендемічний простір — простір, що контролюється однією державою тривалий час. Причому приналежність цього простру визнається сусідами.

Прикордонний простір — територія, що перебуває під контролем даної держави, але не є у достатній мірі освоєною демографічно, економічно, політично, інформаційно. Почасти до таких просторів належать території, що заселені національними меншинами. Сусідні держави іноді можуть піддавати сумніву приналежність цих територій, проте не розглядає їх як свої.

Перехресне поле — простір, на який претендує одразу ж декілька держав. Даний простір заселений переважно титульним етносом, втім може перебувати у складі іншої політико-територіального об'єднання.

Тотальне поле — безперервний простір, що перебуває під контролем національної спільноти.

Геополітична опірна точка — місце (територія), що перебуває ззовні тотального поля, яке контролюється будь-якою певною державою, але комунікації цієї території контролюються іншою або іншими державами.

Метаноле — простір, що розробляється одразу ж кількома країнами, державами. Почасти таке розроблення відбувається в умовах геополітичного тиску ззовні.

Наступною важливою категорією геополітичної безпеки є баланс сил.

Зміст балансу сил полягає у відносній єдності та боротьбі різних світових сил. Головне призначення балансу сил полягає у можливості здійснення різних видів контролю над геополітичним простором. За умов монополярності, холи фактично геополітичний простір світу контролює лише одна держава, баланс сил відсутній, а відтак відсутні механізми контролю над діями геополітичного сугестора. Баланс сил є необхідною умовою подальшого розвитку і процвітання планети. Відсутність балансу сил — шлях до монополії істини, а відтак шлях до узурпації геополітичного простору і конфронтації учасників геополітичного процесу.

Політичний простір. Політичний простір — одна з головних ознак держави. Кордони виступають фактором безпеки держави. У геополітиці вельми важливу роль відіграють просторові відносини між державами. В якості таких виступають кордони. Загрози геополітичній безпеці завжди виникають тоді, коли починається боротьба за контроль, приєднання, опанування геополітичного простору. За твердженням Ф. Ратцеля кордон є периферійним органом держави і як такий є свідченням ЇЇ росту, сили або слабкості та змін у цьому організмі. На думку Хаусхофера, кордони не є раз і назавжди даними, вони — живі організми, котрі розширюються і стискаються на кшталт шкіри та інших захисних органів людського тіла. Відтак кордони — важлива категорія геополітичної безпеки. Наявність кордонів і відповідних систем управління ними для реалізації національних інтересів є важливою умовою забезпечення геополітичної безпеки. Кордон слугує політико-стратегічною лінією розподілу інтересів між державами. Відтак відсутність кордонів призводить до значного збільшення вразливості геополітичної безпеки, загрожує суттєвому зниженню ЇЇ рівня.

Важливою категорією геополітичної безпеки є категорію інтересу. Інтерес у найбільш загальному значенні становить собою усвідомлену потребу об'єкта у чомусь. Відповідно, якщо ми розглядаємо геополітичну безпеку в рамках національної безпеки, то можна виділяти окремо інтереси особи, інтереси держави і інтереси суспільства. Органічна єдність, можна навіть казати симбіоз даних інтересів, утворюють іншу категорію — національні інтереси.

Надмірне впровадження національних інтересів у сферу життя інших націй, або взагалі встановлення сфер впливу називається експансією. Експансія може бути не лише воєнною, а й економічною, інформаційною, екологічною тощо. Головним в експансії лишається чинник боротьби (прямої, непрямої) за ресурси, а у більш абстрактному плані за виживання.

Нижче розглянемо визначення основних понять, що складають сутнісне ядро геополітичної безпеки.

Геополітична безпека — складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними та недержавними інституціями забезпечується встановлення контролю і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) простору власної країни.

Геополітична загроза — явні чи потенційні дії, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів і створюють небезпеку втрати контролю і панування над власними ресурсами.

Політика безпеки — це діяльність законодавчої, виконавчої і судової влади, соціальних, національних груп, релігійних або інших організацій по забезпеченню національної безпеки відповідно до національного законодавства і норм міжнародного права.

Політика національної безпеки — діяльність органів державної влади та державного управління, суспільних і інших організацій і об'єднань спрямована на організацію оптимального управління загрозами та небезпеками з метою виявлення загроз та небезпек національним інтересам, визначення стратегічних завдань по забезпеченню національної безпеки, удосконалення системи забезпечення національної безпеки, її сил та засобів, створення мобілізаційних ресурсів і визначення порядку їх розгортання.

Геополітичні відносини — відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності людини, суспільства і держави при отриманні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Геополітична технологи — цілеспрямована організована сукупність геополітичних процесів з використанням політичних, інформаційних, економічних та інших засобів, що забезпечує ефективно діючу просторово-часову організацію розвитку держави (транснаціональних корпорацій) з метою встановлення контролю та панування над геополітичним простором і його ресурсами.

Геополітик а — 1) наука геополітика є область знання, що вивчає закони, принципи та закономірності просторово-часової організації розвитку держав, регіонів і світу в цілому з урахуванням системної взаємодії географічних, політичних, економічних, військових, етнічних, демографічних, екологічних і інших чинників; 2) як явище це сфера діяльності, пов'язана з відносинами між соціальними групами, націями, державами, блоками держав, головним змістом якої є боротьба за контроль і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) просторів держави, регіону, миру.

Геополітичні інтереси — це складова частина національних інтересів, обумовлена системним впливом географічних, політичних, економічних, воєнних, екологічних та інших чинників.

Атлантизм (споріднене термінам вода, море, таласократія. Sea Power) — складне геополітичне поняття поєднує в собі: історично — Західний сектор людської цивілізації; стратегічно — союз Західних держав, у котрих домінує ліберал-демократична ідеологія; воєнно-стратегічно — держави-учасниці HATO; соціально — орієнтацію на "торговельний устрій" і "ринкові цінності" (насамперед модель США). Протилежне євразійству.

Багатополярний світ — на сучасному етапі суто теоретична концепція, котра передбачає співіснування декількох Великих Просторів. Можливе лише після подолання однополярного світу.

Біполярний світ — природна геополітична конструкція, котра віддзеркалює в планетарному масштабі закон фундаментального дуалізму: талассократія проти теллурократії.

Блок — об'єднання декількох держав, котре значно змінює їхню стратегічну і геополітичні якість і виводить їх на більш вищий рівень планетарної діяльності. За законом "просторової прогресії" утворення блоків — процес, котрий не можна уникнути.

Великий Простір (Grosraum) — термін Я. Шмідта — означає об'єднання декількох держав у єдине стратегічне утворення. Виникнення Великих Просторів обумовлено теорією "просторової про гресїі".

Вісь — геополітичний союз двох або декількох геополітичних столиць.

Ворог (латин. — hostie) — термін Я. Шмідта — суто політичне поняття, котре означає сукупність зовнішніх державних, соціальних, етичних чи релігійних утворень, які стоять на позиціях, протилежних позиціям стратегічної столиці. Не має морального навантаження і може динамічно переноситися на різні утворення. Рухлива категорія. Протилежне — друг.

Географічна вісь історій (осьовий ареал, heartland) — термін Макіндєра, котрий означає внутріконтинентальні євразійські території, навколо яких відбувається просторова динаміка історичного розвитку. Співпадає з Росією.

Геополітичний дуалізм — основний принцип геополітики, котрий утверджує в якості рушія історичного процесу протиставлення таласократії та теллурократії.

Геоекономіка — відгалуження атлавтистської геополітики. Розглядає простір в утилітарно-економічному значенні. Одна із пріоритетних дисциплін "таласократичного" аналізу.

Геостратегія — воєнні аспекти геополітичного аналізу. Держава Нація — світська держава з яскраво вираженим центризмом. Політичне утворення, в котрому державні форми призводять до народження етносу і його культури. Відрізняється від понять етнічне утворення (громада, народ) та Імперія.

Друг (латин. amicus) — термін Я. Шмідта — суто політичне поняття, котре означає сукупність зовнішніх державних, соціальних, етнічних чи релігійних утворень, які стоять на позиціях, що співпадають з позиціями стратегічної столиці. Не має морального навантаження і може динамічно переноситися на різні утворення. Протилежне — ворог.

Євразійство — складне гоополітичне поняття, котре об'єднує в собі: Історично — східний сектор людської цивілізації; політично — актуальний або потенційний блок держав і націй, які відмовилися визнавати вимоги ліберально-демократичної ідеології; стра тегічно — альянс східних, теллурократичних держав; соціально -орієнтація на ідеократію, соціальну державу, некапіталістичний, неринковий економічний устрій.

Життєвий простір — термін Хаусхофера - мінімальний територіальний об'єм, котрий дозволяє народу досягти реалізації своїх історичних і політичних прагнень.

Захід —- синонім та ласок ратй, атлантизму. Інтеграція — у геополітиці означає різноманітні форми об'єднання декількох просторових секторів. Інтеграція може здійснюватися як на основі воєнної експансії, так і мирним шляхом. Існує декілька мирних шляхів геополітичної інтеграції - економічний, культурний, мовний, воєнно-стратегічний, політичний, релігійний тощо. Всі вони можуть призвести до однакового кінцевого результату — збільшення стратегічного і просторового об'єму блоку.

Колонія — територія, підконтрольна силі, яка визначена водним простором. Розглядається як тимчасова і зовнішня база, відчужена від загального геополітичного простору метрополії. Протилежне провінції.

Кордон — в геополітиці існує два види кордонів: кордон-лінія і кордон-полюсу. Кордон-лінія репрезентує морську межу. Кордон полюсу — сухопутна межа. Завдання геополітичного блоку, котрий претендує на дії в планетарному масштабі, — зробити для себе кордо ни - лінії максимальними, а для супротивника - мінімальними та навпаки.

Неоатлантизм — сучасна версія атлантизму, котра відкидає мондіалізм (навіть правого спрямування) як завчасне і нездійсненне в умовах нинішнього проекту. Вважається, що замість Єдиною Світу відбудеться зіткнення цивілізацій. Один із представників неоатлантизму є С. Хантингтон.

Новий порядок проект масштабної геополітичної реорганізації.

Новий світовий порядок - те ж саме" що й мондіалізм і проекти щодо утворення Світового Уряду.

Номос — термін К. Шмідта — означає базовий принцип організації будь-якого простору (географічного, соціального, політичного, економічного, культурного тощо). Синонімічний поняттю "порядок", "закон", "уклад". Номос Суші теллурократія, номос Води (чи Моря) — таласократія.

Однополярний світ - геополітична модель, котра склалася після поразки в "холодній війні" та розвалу СРСР. Єдиним домінуючим полюсом став атлантизм і США.

Пасіонарніст ь — термін Гумільова означає внутрішню енергетику етносу, рушійну силу культурного, політичного і геополітичного творення.

Регіоналізм - орієнтація на автономність периферійних просторів. Має декілька форм — економічну, культурну, політичну та стратегічну.

Санітарний кордон — штучне геополітичне утворення, що слугує для дестабілізації двох великих сусідніх держав, які здатні створити серйозний блок, котрий, в свою чергу, стає загрозливим для третьої сторони. Класичний хід у стратегії атлантнетів в їх протистоянні континентальній інтеграції Євразії, зокрема щодо тенденції зближення Німеччини та Росії.

Таласократія (грец. - - влада через моря або морська могутність) характеристика держав і націй з домінуванням мореплавства (див. атлантизм, торговельний устрій).

Теллурократія (грец. влада через землі або сухопутна могутність) - - характеристика держав з явною сухопутною геополітичною орієнтацією.

Широтна інтеграція інтеграція но паралелях, найбільш вразливий і складний момент зв'язування підконтрольних Центру геополітичних просторів. Має здійснюватися максимально мирними та дипломатичними засобами. Вона заснована на поступовому приєднанні різнорідних регіонів до центральної частини через просторову ієрархію найбільш лояльних Центру секторів.

Широтна експансія — експансія по паралелях, агресивна reo-політична тенденція, невід'ємно иороджує конфліктні ситуації. Гео" політична стратегія наступального характеру. Майже завжди супроводжується воєнними конфліктами.

Heartland (англ. — серединна земля), див. Географічна вісь історії — термін Макіндера.

Hinterland (нім. - задня земля) — територія, котра пролягає углиб континенту від узбережної лінії; термін, характерний для таласократичного аналізу простору.