Національна безпека України: Навчальний посібник

Дотепер в науковій літературі немає чіткого і повного формулювання поняття "геополітика". Це характерна риса всіх наук, що формуються. Суперечки про об'єкт і предмет геополітики йдуть близько сотні років. Поняття "геополітика" трактується найчастіше надзвичайно широко. У результаті ця наука позбавляється властивих їй рис, межі її стають надзвичайно розмитими, перехідними в предмет економічних, політичних, військово-стратегічних, природно-ресурсних, екологічних і інших дисциплін, міжнародних відносин, зовнішньої політики і т.д.

Багато дослідників бачать в геополітиці науку, що вивчає комплекс географічних, історичних, політичних та інших чинників, що взаємодіють між собою і роблять великий вплив на стратегічний потенціал держави.

У СРСР довгий час геополітика вважалася буржуазною лженаукою, що виправдовує територіальну експансію імперіалістичних держав. У 80-х роках XX ст. відбулася переоцінка цього напряму наукової думки. Радянський філософський енциклопедичний словник (1989) вже не дає такої жорсткої негативної оцінки геополітики, але визначає її як західну політологічну концепцію, що затверджує, що політика держав, особливо зовнішня, в основному зумовлена різними географічними чинниками: просторовим розташуванням, наявністю або відсутністю певних природних ресурсів, кліматом, щільністю населення і темпами його приросту і т.п.

Шведський вчений Рудольф Челлен (1864-1922) ввів у науку поняття "геополітика" — доктрина, що розглядає державу як географічний організм або просторовий феномен.

Геополітика — наука про відношення Землі і політичних процесів. Вона ґрунтується на широкому фундаменті географії, перш за все географії політичної, яка є наукою про політичні організми в просторі та про їх структуру. Більш того, геополітика має на меті забезпечити належним засобом політичні дії і додати напрям політичного життя в цілому. Тим самим геополітика стає мистецтвом, саме мистецтвом управління практичною політикою. Геополітика — це географічний розум держави.

Геополітика розглядає державу не в статиці, як постійну, незмінну освіту, а в динаміці — як живу істоту. Такий підхід запропонував німецький теоретик Фрідріх Ратцель (1844-1904). Геополітика вивчає державу в основному в її відношенні до оточення, перш за все до простору і ставить за мету вирішувати проблеми, що виникають з просторових відносин. На думку Ф. Ратцеля, на відміну від політичної географії геополітику не цікавлять такі питання, як положення, форма, розміри або межі держави, її економіка, торгівля, культура. Все це в більшій мірі належить до сфери політичної географії, яка частіше обмежується описом статичного стану держави, хоча може осягати і динаміку його минулого розвитку.

Геополітика вивчає політичні явища в їх просторовому взаємовідношенні, в їх впливі на Землю, на культурні чинники. Більше тяжіючи до політики, вона концентрує увагу на політичних явищах і прагне дати географічну інтерпретацію і аналіз географічних аспектів цих явищ.

Можна зустріти й інші думки щодо визначення поняття геополітики:

• геополітика служить визначенню національної політики з урахуванням чинників дії на неї природного середовища;

• геополітика розглядається як наука, що вивчає і аналізує в єдності географічні, історичні, політичні та інші взаємодіючі чинники, що роблять вплив на стратегічний потенціал держави.

У С. Бабуріна в його книзі "Територія держави" міститься, на мій погляд, достатньо вдале визначення поняття геополітики.

Геополітика становить собою обумовленість політики держав географічними чинниками, такими, як територія, географічне положення, клімат, корисні копалини та інші; є вчення про раціональні основи міжнародних відносин, коли всі сторони вимушені зважати на "містичну суть держави" в умовах вкрай нерівномірного розвитку держав на різних материках Земної кулі, і при непередбачуваній зміні співвідношення сил цих держав.

Інший російський дослідник Е. Поздняков зазначає, що хоча геополітика і виросла з політичної географії, але між ними є істотна різниця: політична географія розглядає державу (і, відповідно, політику) з погляду простору, геополітіка ж, навпаки, простір розглядає з погляду держави (політики). Цими акцентами обумовлюється статичність першої і динамічність другої.

Розмежування геополітики від інших наук було здійснено Отто

Шефером, який вказував на те, що політична географія є наукою про простір і через це вона спрямована на минуле, у той час як геополітика спрямована на сьогодення і майбуття. Політична географія розкриває картину того, як простір впливає на державу і поглинає її. На відміну від цього, геополітика вивчає питання про те, як держава долає умови і закони простору і примушує його служити наміченим цілям.

З погляду системного аналізу можна вважати, що політична географія становить розгляд політики тієї або іншої держави зсередини її географії, а геополітика — розгляд політики держав з боку системи вищого рівня — світової спільноти і географії всієї землі.

Деякі сучасні вітчизняні учені розглядають геополітику як науку і як явище.

Як наука геополітика є область знання, що вивчає процеси та принципи просторово-часової організації розвитку держав, регіонів і миру в цілому з урахуванням системної взаємодії географічних, політичних, економічних, військових, етнічних, демографічних, екологічних і інших чинників.

Як явище це сфера діяльності, пов'язана з відносинами між соціальними групами, націями, державами, блоками держав, головним змістом якої є боротьба за контроль і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) просторів держави, регіону, миру.

Ці визначення мають розглядатися як базові для подальшого розгляду проблем забезпечення геополітичної безпеки. Зважаючи на той факт, що держава є вторинною щодо народу — нації, то тоді геополітика як наука вивчає процеси просторово-часової організації і розвитку народів миру. Саме в такій постановці вперше геополітика була розглянута в роботі Ю. Кузнецова "Росія в глобальному історичному процес", 1994 року.

Політолог Е.А. Поздняков стверджує, що геополітика головну увагу спрямовує на розкриття і вивчення можливостей активного використання політикою чинників фізичного середовища і дії на неї на користь військово-політичної, економічної і екологічної безпеки держави. Практична геополітика вивчає все, що пов'язано з територіальними проблемами держави, його межами, з раціональним використанням і розподілом ресурсів, включаючи і людські. Отже, геополітика — наука про контроль над простором. МА. Нартов вважає, що геополітика розглядає простір з погляду політики (держави). Вона динамічніша в порівнянні з політичною географією. У межах цієї науки виділяються два напрями:

геополітика приписуюча, або доктринально-нормативна, і геополітика оцінно-концептуальна. До першої течії можна зарахувати німецьку школу Хаусхофера, до другого — англо-американську школу (Макиндер, Спайкмен, Коен)9 хоча чіткі розмежувальні лінії між цими школами провести дуже важко.

Геополітика все більше збагачується і наповнюється конкретним змістом, все активніше сприяє змінам у сучасному світі. Звичайно, це стає можливим тому, що вона спирається на наукову базу багатьох дисциплін. Геополітика стала не тільки реальним інструментом зміни світу, але все більше служить ключем до прогнозування політики провідних країн і континентів.