Типи політичних систем

Дивись також:

У сучасній політичній науці наявні різні критерії визначення типів політичних систем. Наприклад, за ступенем централізації влади, типом цінностей політичні системи кваліфікуються як тоталітарні, ліберально-демократичні, демократичні, конституційні.

Найпоширенішим критерієм класифікації політичних систем є відповідність ідеалів і цінностей суспільства тим формам, у які воно організоване. Отже, розрізняють чотири типи політичних систем (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Класифікація політичної системи

Критерії класифікації	Зміст класифікації
За джерелом влади	демократична (конституційна) автократична
За відношенням до дійсності	консервативна, реформаторська прогресивна, реакційна
За станом і рівнем політичної культури	англо-американська континентально-європейська доіндустріальна (частково індустріальна) тоталітарна
За характером і спрямованістю політичного процесу	командна змагальна соціопримиренська

Насамперед, це англо-американська політична система. Громадяни країн, які мають цю політичну систему (СІЛА, Англія, Канада, Австралія), ставлять над усе свободу особи, добробут і безпеку. Для цієї політичної системи характерні чітко структурована багатопартійність, поділ влади і високий ступінь стабільності.

До політичних систем континентально-європейського типу можна віднести, Францію, Німеччину, Італію. Для них характерні розмаїтість політичної культури, співіснування нових і старих культур. Наприклад, Франції, поряд з прихильністю до представницької влади, властиві плебісцитарна традиція, схильність до популізму. Історії відомі звернення Наполеона Бонапарта, Шарля де Голя до форм прямої демократії. У такій політичній системі зазвичай багато політичних партій з різними ідеологіями і традиціями, до того ж вони мають неабиякий вплив у суспільстві.

Доіндустріальна, або частково індустріальна, політична система характерна для країн Азії, Африки та Латинської Америки. Тут поєднуються західні цінності, етнічні та релігійні традиції. Ці системи мають невиразний поділ влади. Армія та бюрократичний апарат часто беруть на себе законодавчі функції, владні органи втручаються в судові процедури. Зазвичай у таких системах поширені особистий авторитаризм, влада однієї партії, високий потенціал насильства. Політична участь громадян у державних справах обмежена місцевим рівнем.

І, нарешті, політична система тоталітарного типу. Прикладом є фашистська Італія, нацистська Німеччина. У такій політичній системі немає незалежних груп інтересів. Політична участь суто декоративна. Діяльність засобів масової інформації суворо контролює влада. Для тоталітарних суспільств характерні надзвичайна централізація влади й високий ступінь насильства. Звідси — функціональна нестабільність, засилля бюрократії. Партії, армії, службі безпеки доводиться часто виконувати нехарактерні для них завдання.