Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗів

Третє питання теми присвячено аналізу найтиповіших видів політичної системи, бо незважаючи на значні відмінності у політичних порядках різних країн, їх політичні системи можуть групуватись за певними ознаками.

. Розрізняють декілька типів політичних систем за різними підставами. Американські політологи Г. Алмонд і Дж. Істон в основу класифікації політичних систем кладуть тип політичної культури та політичний режим, які притаманні тим системам і визначають якість інших елементів системи. На цій підставі розрізняють чотири основних типи: англо-американський, європейсько-континентальний, тоталітарний та доіндустріальний типи політичних систем.

Для англо-американського типу політичної систем (вони функціонують у США, Великий Британії, Австралії, Канаді та у деяких інших країнах Британських домініонів) характерним є двопартійна партійна підсистема, за якою основні політичні партії по черзі змінюють одна одну у керма влади і не ставляться до протилежного політичного табору як до своїх ворогів. Відомий американський письменник Франк Салліван (Sullivan) у памфлеті „Ні! Тисячі разів, Ні!" показав взірець політичної промови на користь начебто однієї з партій США, але у дужках за назвою однієї політичної партії (демократів) вказана назва протилежної партії (республіканців) і за бажанням читача акценту промові змінюється на користь бажаного політичного табору, бо фрази, тези, доводи переваг своїх партій ті ж самі. Так у літературно-художній формі доводилась безглуздість вибору якоїсь партії з двох схожих. Це безумовно перебільшення, хоча б тому, що республіканська партія США веде традиційно більш консервативну внутрішню політику та більш агресивну зовнішню політику (вона за це й названа партією "яструбів").

З 2007 року більшість у Конгресі США належить демократам і ми помітили вже перші відмінності у відношенні до політичної стратегії в Іраку. Демократи мають намір добитись поетапного виводу американських військ, а республіканець президент Буш Молодший виступає за підсилення військової присутності, незважаючи на критику.

Держава у англо-американській світська, а вплив церкви на політичні процеси незначний, навіть при наявності національної (англіканської у Великій Британії) церкви, яка підпорядкована державі. Політичний режим демократичний, армія системою законодавства та політичними традиціями відсторонена від боротьби за владу. Стабільність, передбачуваність політичних процесів складають важливий момент у характеристиці даного типу політичної системи. Політичним ідеалом є безпека, добробут, стабільність, демократія, права і свободи людини. Політична культура громадян активістського типу, хоча американці здебільшого цікавляться поточними політичними справами свого регіону, свого штату більше, ніж федеральними справами.

Характерним для політичної активності американських громадян та зв'язку виборців із своїми представниками у Конгресі США є листи до них, у яких дебатуються, як правило, локальні соціально-політичні проблеми.

Вони є предметом особливої гордості американських громадян, політичною цінністю і явищем незвичайним для нас, українців.

Для європейсько-континентального типу політичної системи притаманна багатопартійна підсистема з 6-8 впливових політичних партій широкого ідеологічного спектру — від комуністичних до правих, до націонал -патріотичних, політична культура громадян активістського типу з більш енергійною участю у політичних дійствах — маніфестаціях, страйках, демонстраціях, у інших політичних акціях, світська європейська держава з можливим відчутним впливом релігійної ідеології та її ритористських моральних настанов, особливо у католицьких країнах (Польща, Італія), непримиренність у ставленні до політичних опонентів, застосування у політичній діяльності подекуди і крайніх екстремістських форм і способів діяльності.

Європейсько-континентальна політична система вважається системою "старої демократії", яка може бути взірцевою для інших.

Процеси глобалізації особливо виразні стали проявлятись саме у Європі, де створення Європейського Союзу (ЄС) означало і певну уніфікацію політичних систем для 25 країн: згідно Амстердамської угоди 1997 року всі країни мають єдине громадянство, керуються демократичними владними режимами, Конституцією, хоча проти ратифікації останньої спочатку виступили країни "старої" демократії - Франція та Нідерланди.

Для політичної системи до індустріального типу, або типу характерного для країн "третього світу", тобто які розвиваються у напрямку від колишнього колоніального до індустріального суспільства, характерна нестабільна внутрішньополітична ситуація, перманентна боротьба значних соціальних сил всередині держави, велика роль недержавних інституцій, наприклад, професійних союзів (у Мексиці, зокрема, останні мають право найму і звільнення робітників, внески збираються у зобов'язальному порядку, кошти профспілок витрачаються безконтрольно, а вибори керівників проводяться за "зачиненими дверима", мало сказати — не демократично, профспілки десятки років поспіль контролюють робітничий рух)1, зазвичай простежується втручання армії та інших силових структур у політичні процеси, існує деформована партійна система, включно до заборони політичних партій тощо. Яскравим прикладом функціонування конфліктних політичних відносин у такій системі є загострене протистояння протилежних соціально-політичних сил "ХАМ АС" та "Хезболлах", які мають власні збройні формування, що трансформувалось з кінця 2006 року до фактичного переходу відносин конфліктності і громадянської війни у Лівані. Політичні уподобання правлячих режимів у таких системах можуть бути найрізноманітнішими — саме тут прижились немарксистські та "ліві" уряди як президента Уго Чавеса у Венесуелі, Даніела Ортегі у Нікарагуа. Для політичного життя багатьох африканських країн військові перевороти стали звичайним явищем.

Для політичної тоталітарної системи характерним є наявність "одержавленої однієї або декількох політичних партій, домінуюча роль держави у інституціональній підсистемі, всеохоплюючий владний контроль над всіма сферами суспільства. Політичні вибори нагадують політичний маскарад так, у Південній Кореї у липні 2007 року вибори відбувались по одномандатних округах, відкритим голосуванням і були обов'язковими для всіх громадян.

У тоталітарній політичній системі відбувається політизація всіх сфер життя - невиконання плану виробництва, розлади у сім'ї, знайомство з несанкціонованими владою джерелами інформації ставлять людину поза законів цієї системи.

Дослідники тоталітаризму у післявоєнній Європі вказують на складність цього феномену, який з'являється внаслідок надзвичайно заплутаної взаємодії таких складових як соціальна інженерія, політична міфотворчість та сакралізація влади, ностальгія за "сильною" рукою.

Деякі автори політологічних видань виокремлюють типи політичних систем за культурно-цивілізаційними та формаційними ознаками, тому виділяються історичні типи - рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної політичної системи.

Для рабовласницької політичної системи характерним була провідна роль у політиці мілітаризованої держави, вузьке коло громадян (вільні люди) залучених до політики, переважно монархічна форма правління, запекла боротьба за владу, значна роль армії в політиці верхівки, яка нерідко визначала постать політичного лідера (комплекс Агамемнона).

У політичних систем феодальної формації боротьбу за владу вели світські та релігійні кола, були звичайним відсутність універсальної правової системи, домінування "права сили", незначна роль національної держави, існування переважно найманих армій, чужих країні Й своєму народові. Цікаво, що О.С. Пушкін у нотатках до задуманого їм твору про Петра І, характеризуючи старі феодальні порядки Росії, вказував, що там панують звичаї більше, ніж закони.

Політична система буржуазної політичної системи вирізнялась розквітом формальної демократії - всі оголошувались рівними, скасовувались сослівні привілеї, формувались масові партії, поширювались доктрини республіканізму тощо. Ця система була і залишається доволі гнучкою ї пристосовується до історичних змін — сьогодні відбувається підвищення ролі мас у політичних процесах, інтернаціоналізація та глобалізація, створення систем колективної безпеки — все це лише сприяє зміцненню буржуазної влади.

Політична система соціалістичних країн вирізнялась моно-ідеологією марксистського типу, фактичною однопартійною, політичною культурою громадян підданського типу, одержавленням майже всього спектру політичного життя, відсутністю незалежних ЗМІ, суворим політичним контролем за умонастроями мас, патерналістичним типом держави.

Таким чином, у відповідності до структури політичної систем и та політичного режиму, який визначає її функціонування, розрізняються типи політичних систем, що дозволяє групувати політичні порядки начебто різних у владно-політичному відношенні країн.