Історія української преси: Навчальний посібник

Щойно за чотири роки після "Украинского Вестника" робить університет нову спробу. Приступає до видання нового журналу, яким 1824 р. стає "Украинский Журнал". Редактором цього нового журналу призначив університет П. Гулак-Артемовського, що пізніше був ректором університету, та проф. О. Склабовського. Через недугу П. Гулак-Артемовський примушений був зректися редакторської праці, залишаючись співробітником. Таким чином, редактором журналу залишився сам О. Склабовський. Програма нового журналу охоплювала такі розділи:

1) все, що торкається історичних відомостей, успіхів у науці і мистецтві, хліборобстві, торгівлі, промисловості та інших достопам'ятностей України;

2) всі роди прозаїчної творчості;

3) всі роди поетичної творчості;

4) різне.

Програма ця в практиці набрала характеру наукових викладів філософічних теорій, якими цікавилися того часу вчені та літератори, і зокрема викликала зацікавлення класичною літературою.

І хоч студії української історії та різні дослідження, що з нею зв'язані, разом із тогочасним станом життя в Україні і було запроваджено в програмі на першому місці, здійснення'їх, коли і побачимо на сторінках "Украинского Журнала", то все ж у далеко меншому розмірі, аніж то було на сторінках його попередника, а до того ж, коли і траплялися на ці теми, то носили вони характер більш описово-дослідний і місцевий. Правда, були ще праці, що все ж збуджували в громадянстві інтерес до української старовини, але менше захоплювали і поглиблювали національне почуття, що виходило б поза межі вужчої батьківщини — Слобожанщини. Проте можна було зустріти тут і винятки. Одним з таких винятків була хоча б така праця як "Взгляд на поэму под названием "Войнаровский". Не є це критична праця, лише виклад змісту поеми К. Рилєєва з цитатами з неї. Але можна бачити в ній, як глибоко співчував автор вкладеному в цю поему почуттю любові до України.

Серед наукових і літературних кіл суспільства "Украинский Журнал" користувався атестацією ліпшого в ті часи наукового органу. Та незважаючи на це, все ж мусив він 1825 р. припинити своє існування. Був це час, коли реакція на чолі з кн. Голіциним розправляла свої крила. На куратора шкільної округи і університету висунуто було З. Карнієва — послідовника лихої пам'яті куратора казанської шкільної округи Магницького, а почесним членом Харківського університету став не менш відомий в історії Росії граф Аракчеев. Це імена, що самі за себе промовляють.