Історія української преси: Навчальний посібник

Одночасно з "Ділом" і "Батьківщиною" починає виходити у Львові "письмо літературно-наукове для руських родин" під назвою "Зоря", перше число якого появилося 1 січня 1880 р. за редакцією О. Партацького. Виходив етимологічним правописом в формі 33x23,5 в 16 сторінок друку.

На початку часопис гуртував не лише представників народовецького українського табору, але були тут і з табору москвофілів. Одначе незабаром став він вже чисто національним українським органом. Зміст — поезії І. Грабовича, І. Гушалевича, В. Масляка, М. Маркова, Д. Млаки та інших, що своєю мистецько-літературною якістю не завжди досягали відповідної вартості.

Не далеко відходив від поезії і відділ прози, в якому мають місце, крім оригінальних творів, переклади російських авторів (Тургенєва, Щедріна та інших). Тут же в перекладі твори М. Гоголя, з оригінальних "Гальшка, княгиня Острозька" І. Шараневича, " Марія, княжна руска", історична повість з XII ст. Є. Грушкевича, як також оповідання Д. Лепкого ("Недібрана пара"), Л. Сапогівського, К. Бобикевича, згаданого вже І. Грабовича та інших.

Більш цінною і цікавою була частина історично-літературна. Можна тут зустріти такі праці чи розвідки, як наприклад, О. Огоновського про Квітчину "Марусю", або "Письма Галичан до Михайла Петровича Погодіна в літах 1836—1861", що їх подав І. Левицький. Є це листи С. Шеховича, Вагилевича і особливо цінні Д. Зубрицького. Так само не позбавлена була інтересу частина історична. Були тут пращ К. Заклинського про літописи і літописців XVII ст., І. Шараневича про княжий Галич, передруки чи перекази за "Киевскую Старину" праць Костомарова, тут же — І. Грабовича з історії республіки Новгородської тощо.

З інших матеріалів, що знайшли місце в перших роках "Зорі" — це матеріали етнографічного характеру Д. Лепкого, В. Лукича та інших, як також спеціальний відділ під заголовком "З уст народніх". В. Лукич в цих річниках подавав цінні огляди з національно-культурного життя на східноукраїнських землях. Врешті, відділи, присвячені мистецтву й бібліографії.

Щойно з 1883 р. нав'язує "Зоря" тісніші взаємини зі східноукраїнськими землями, як також притягає нові місцеві літературні і наукові сили на чолі з І. Франком.

З цього часу з кожним числом починає набирати часопис більш виразного національного і мистецького характеру. На його сторінках з'являються визначніші імена, з яких згадати хоча б такі: О. Пчілка, Леся Українка, Б. Грінченко, О. Кониський, В. Самійленко, О. Левицький та інші.

Наприкінці 1885 р. "Зоря" переходить на власність Товариства ім. Шевченка. Редакторами стають О. Калитовський, Г. Цеглинський, а потім О. Борковський при найактивнішій, фактичній редакційній праці І. Франка. Поширюються зв'язки зі східноукраїнськими землями, наслідком чого збагачується зміст часопису. Але стається так, що під натиском певних кіл з народовецького табору І. Франко, як виразний представник радикального напрямку, усувається від редакції. Старша громада пробує якийсь час сама вести часопис. І хоч лінія, зазначена перед цим, продовжується, все ж незабаром виявляються істотні хиби в редакції. Це викликає необхідність реформи, що й наступає з приходом до редакції 1890 р. Володимира Левицького, Василя Лукича, як він назвав себе в літературі. Був він представником молодшого покоління, радикальний в національних поглядах, рішучий прихильник духового поєднання українського народу на всіх його землях. Продовжуючи працю І. Франка, добре обізнаний з редакторською технікою, він всю свою енергію і знання впродовж шести років присвятив "Зорі", вивівши її знову на шлях цінного і цікавого органу всеукраїнства.

В цей час переходить "Зоря" на фонетичний правопис та прибирає характер ілюстрованого часопису.

Крім вже згаданих з'являються тут твори таких поетів і письменників як М. Коцюбинський ("Для загального добра" та інші), Н. Кобринська ("Ядзя і Катруся" та інші), О. Кобилянська, С. Шелухин (С. Павленко), К. Студинський, що виступив з поезією, М. Грушевський (псевдонім М. Заволока), що дає оповідання під заголовком "Історія одної ночі" та інші, І. Нечуй-Левицький ("Старосвітські батюшки та матушки"), М. Вороний, Б. Лепкий, М. Чернявський, В. Щурат, В. Лиманський, Я. Щоголів, І. Франко ("Захар Беркут" та інші).

У відділі історії української літератури — праця О. Огоновського "Історія літератури руської", що викликала відгук у "Киевской Старине", в критичній розвідці В. Коцовського в "Зорі" та інші. Тут же літературно-критичні праці і замітки М. Грушевського ("Українсько-руські драми" та інші), О. Огоновського, Франка, Вахнянина, В. Коцовського, В. Щурата, А. Кримського, (про "Царівну" О. Кобилянської та "Лиса-Микиту" І. Франка і інші).

Багато поставлений був відділ життєписів та споминів, він дав чимало цінного матеріалу до історії українсько-національно-громадського і науково-культурного життя.

В останніх річниках заведено спеціальний відділ, присвячений студіям творчості Т. Шевченка. Між матеріалами опублікувала "Зоря" між іншим огляд чужинецьких голосів про Шевченка. Тут же цікава "Записка Голови, начальника управління в справах друку" про Т. Шевченка, яку подав М. Вороний.

Часом на сторінках "Зорі" можна було бачити також листування визначних представників українського науково-літературного життя, наприклад, В. Навроцького, С. Руданського, О. Бодянського та інших.

У відділі історії — праці І. Франка ("До історії руської церкви з XVIII в." та інші), К. Заклинського, О. Калитовського та інших. Тут же праці з археології.

З праць статистично-економічних звертають увагу праці С. Жука, зокрема його розвідка про східні і західні українські землі під назвою "Де ліпше?"

Відділ етнографічний дав багато цінних праць, розвідок, збірок, матеріалів, головно Д. Лепкого та Б. Познанського, з оглядів якого зокрема цінними є праці, присвячені українській Вороніжчині ("Подоню") під заголовком "Весна в українському селі", "Великодній тиждень в українському селі".

Багатий відділ бібліографічний пильно стежив за кожним проявом українського науково-літературного життя.

Врешті, видання "Бібліотеки Зорі", що в 1883 р. дала "Поезії Тараса Шевченка", твори І. Франка, Дениса ("З різних країв і народів"), О. Калитовського ("Руска література апокрифічна"), О. Партицького ("Слово о Полку Ігоревім") та інших.

Часопису пощастило пробити мур, що ділив життя західноукраїнських земель від українських земель під Росією. Особливо ж сильного розповсюдження на українських землях під Росією осягла "Зоря" в 1890—1896 pp., здобувши там понад 400 передплатників. Стала вона дійсним всеукраїнським органом не лише за змістом, але і в передплаті. Це звернуло увагу російської адміністрації та уряду, наслідком чого була заборона пропуску часопису, що тяжко відбилося на його фінансовому стані, довівши річний дефіцит до 4000 корон.

Тим часом зроблений "Зорею" зв'язок перервати не пощастило. І коли 1897 р. було припинено її видання, перейшов він до її спадкоємця, яким з початку 1898 р. став "Літературно-Науковий Вісник".