Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Останнім часом новим лихом, що викликає особливе занепокоєння світової спільноти, визнано міжнародний тероризм. Унаслідок відкритості сучасного світу, потужній інформаційній і транспортній інфраструктурі тероризм став інтернаціональним явищем, проблемою світовою, розв'язати яку можна лише загальним об'єднанням зусиль. Характерною ознакою тероризму є те, що він не має і не визнає ані національних кордонів, ані географічних меж. Він загальнодоступний, поліцентричний, безвідповідальний і дуже небезпечний. Узбецький політолог Ф. Ф. Толіпов характеризує тероризм як "небезпечне соціально-політичне явище, що проявляється у людиноненависницькій ідеології і злочинних діях, спрямованих на залякування населення, чиненні тиску на органи влади та управління, інших фізичних і юридичних осіб з метою досягнення політичних, ідеологічних або особистих злочинних цілей ". У другій половині XX ст. він набув небаченого розмаху. Лише з 1968 по 1995 р. жертвами міжнародного тероризму стали майже 9 тис. чоловік. Ідеологія тероризму як культу і практики насильства дуже часто має промарксистське і прокомуністичне забарвлення. Під антиімперіалістичними й прокомуністичними гаслами діють "Ірландська республіканська армія" (ІРА, Великобританія), баскська терористична організація ЕТА (Асоціація борців за свободу Басконії), заснована 1959 p., "Пряма дія", заснована у Франції 1974 p., "Фракція Червоної Армії" (існує з кінця 60-х років у Німеччині), "Червоні бригади", створені в Італії в 1970 р. У Греції такого роду організація — "Народно-революційна боротьба" — з'явилася в 1974 р. В Японії на ідеологічній суміші марксизму і традиційного японського мілітаризму в 1970 р. була створена "Червона Армія Японії", яка підтримує зв'язки з багатьма терористичними організаціями світу. Перуанська організація "Сендеро Луміносо", учасники якої сповідують маоїстську ідеологію, ще донедавна спільно з терористичною групою "Тупак Амару" контролювали третину території країни. Терористи останньої в 1996—1997 pp. 126 днів утримували в Лімі 500 заручників. Більшість із учасників екстремістських угруповань, безперечно, є продуктом краху ідей комунізму, багаторічного системного протистояння, "холодної війни", що виявилося у переході найбільш радикальних елементів до крайніх методів боротьби —- до терору, як помсти неприйнятному суспільству.

З іншого боку, тугий вузол суперечностей на Близькому Сході, наступ ісламського фундаменталізму, невдачі національно-визвольної боротьби породили терористичні організації, що діють на основі ісламських принципів. Це такі організації, як "Хамас" (1987), "Ісламський фронт порятунку", що діє в Алжирі від 1989 р. В Єгипті з початку 70-х років діє організація "Ісламський джихад", яка у 1981 р. організувала вбивство президента Анвара Садата. Однак найнебезпечнішою для світового співтовариства виявилася "Аль-Каїца" ("основа"), створена Саудівським мультимільйонером Усамою бен Ладеном у 1989 p. Після приходу до влади талібів "Аль-Каїда" улаштувалася на території Афганістану, розгорнула мережу своїх злочинних організацій у багатьох країнах світу. Вістря свого терору бен Ладен спрямував проти США, оскільки вони, на його думку, нав'язують свою волю ісламсько-арабському світу.

Тероризм не обминув і Сполучені Штати Америки. На території штатів Мічіган, Арізона і Монтана діє крайня права організація "Народне ополчення", яка організувала вибух в Оклахома-Сіті (квітень 1995 p.). З 1968 p., після вбивства Мартіна Лютера Кінга, у країні функціонує терористична група чорношкірих американців "Чорні пантери". Це далеко не повний перелік існуючих у світі екстремістських організацій, основною метою яких є терор, що здійснюється окремими людьми, групами і навіть державами.

З початком XXI ст. міжнародний тероризм став глобальною загрозою. 11 вересня 2001 р. терористи спрямували захоплені ними пасажирські літаки на відомі всьому світові будівлі Нью-Йорка (Всесвітній центр торгівлі) та Вашингтона (Пентагон). Унаслідок цього несподіваного нападу загинуло більше як 3 тис. осіб. Після 11 вересня 2001 р. боротьба з міжнародним тероризмом стала найактуальнішою проблемою для цивілізованого світу. Країни світу опинилися в новому геополітичному вимірі, поділилися на тих, хто проголосив війну тероризмові, й тих, хто його підтримує. Могутня антитерористична коаліція на чолі зі США, що склалася після 11 вересня 2001 p., засвідчила рішучість світового співтовариства об'єднати свої зусилля у боротьбі з тероризмом. Водночас приходить усвідомлення того, що без здійснення соціально-економічних, гуманітарних, політичних, інформаційно-ідеологічних та інших конкретних заходів світового масштабу спроби подолати тероризм самими лише жорсткими, силовими методами приречені на невдачу.