Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Для економіки північноєвропейських країн 50—60-ті роки були сприятливими. Данія у цей період стала промислово-аграрною країною. У 60-ті роки обсяг її промислового виробництва збільшився у два рази. Особливо швидко розвивалися такі галузі, як електроніка, суднобудування, фармацевтика тощо. Високопродуктивним стало сільське господарство. За експортом свинини, тваринного масла, сиру Данія посідає одне з перших місць у світі.

Так само розвивалася господарська ситуація і в Норвегії. Особливо інтенсивно нарощувала обсяги виробництва традиційна галузь — суднобудування. Норвегія стала однією з найбільших морських держав світу. У I960 р. тоннаж торговельного флоту країни у два рази пере ви шив довоєнний рівень, і за цим показником вона посіла третє місце у світі після США та Великої Британії. У Норвегії широко застосовувалася система державного регулювання.

У політичному житті країни домінувала Норвезька робітнича партія, заснована у 1887 p., котра у своїй діяльності керувалася принципами соціал-демократії. Зростання економіки сприяло нагромадженню соціальних фондів, призначених здійснювати різноманітні виплати трудящим. У 1962 р. запроваджено пенсії за вислугу років. У 1965 р. норвезький стортинг (парламент) спеціальним законом увів місячну оплачувану відпустку для всіх категорій представників найманої праці. У 1961—1966 pp. витрати на соціальне страхування взяла на себе держава. У 1967 р. пенсії за вислугу років поширилися на всі категорії трудящих, а з 1970 р. почали здійснюватися виплати на кожну дитину віком до 26 років. Такою була хроніка становлення норвезької соціальної політики. Усе це відбувалося в обстановці консенсусу між підприємцями та найманою робочою силою.

Проте найбільших успіхів у соціальному плані було досягнуто в повоєнні роки у Швеції. Знову ж таки, завдяки економічним успіхам. Порівняно з 1950 р. валовий продукту Швеції станом на 1960 р. зріс на 46 %. Наприкінці 50-х — на початку 60-х років у країні спостерігався економічний бум.

Паралельно з цим відбувалося становлення тієї соціальної політики, яку сьогодні вважають зразковою, на яку рівняються. У 50-ті роки реальна заробітна плата виросла на 35 %. Протягом 60-х років почасова оплата підвищилася у два рази. У 1955 р. було запроваджене загальнообов'язкове медичне страхування та регулювання пенсій з урахуванням цін та інфляції. У 1963 р. встановлено 40-годинний робочий тиждень. Починаючи з січня 1964 р. більш як удвоє зросли компенсаційні виплати на квартплату низькооплачуваним сім'ям з дітьми. У 1968 р. на 38 % збільшено пенсії. Водночас вводився податок на нерухомість розміром у 100 тис. крон. Усі ці заходи сприяли підвищенню авторитету соціал-демократичного уряду. Хоча у зовнішній політиці Швеція продовжувала дотримуватися нейтралітету, вона брала активну участь у діяльності багатьох європейських та регіональних організацій, що сприяло розвиткові торгово-економічних та інших зв'язків країни. Швеція стала повноправним членом низки економічних та правових організацій країн Західної Європи — Європейської Ради, Європейського платіжного союзу, Європейського об'єднання вугілля і сталі. Щоправда, Швеція обмежувала свою участь у цих організаціях, а також у створеній в 1952 р. Північній Раді лише економічними та культурними питаннями. Водночас вона підтримувала на високому рівні свою обороноздатність, завжди була готова дати відсіч агресорові, направляла підрозділи своїх військ у розпорядження ООН для виконання миротворчих функцій у багатьох районах планети.

Економічне піднесення переживала також Фінляндія. Валовий національний продукт починаючи з 1950 р. збільшувався у середньому на 7 %. Як і інші скандинавські країни, вона досягла неабияких успіхів у соціальній сфері. Розвиваючи свої зв'язки з СРСР, Фінляндія водночас розширювала стосунки із західноєвропейськими країнами. А в травні 1963 р. відомий державний і політичний діяч, президент Фінляндії Урхо Кекконен, висунув ідею проголошення Північної Європи зоною вільною від ядерної зброї.