Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Промислова криза 70-х років, що захопила також Францію, змусила Ж.Помпіду частково відступити від зовнішньополітичних установок де Голля. Знову почалося зближення зі США, Франція погодилася на прийняття Англії до "Спільного ринку", проти чого тривалий час категорично виступав де Голль, вважаючи Англію троянським конем Сполучених Штатів Америки.

У роки інфляції та кризи (1974—1975) уряд посилив систему регулювання. Важливе значення мав, зокрема, вересневий закон 1975 р. про фінансування низки галузей, пільги для приватних капіталовкладень та стимулювання експорту. Водночас проводилося заморожування цін і стримування темпів зростання доходів. Це, зокрема, передбачав, "план Барра", план "найсуворішої економії", розроблений урядом у 1976 р.

У 1974 р. після раптової смерті Жоржа Пом піду президентом було обрано гол л і ста В. Жіскар д'Есте на, який у 60— 70-х роках неодноразово обіймав посаду міністра економіки. У 70-ті роки відбулися значні перегрупування в центрі партійного спектра. Партія ЮДР 5 грудня 1976 р. перейменована в "Об'єднання в підтримку республіки" (ОПР). Поряд з ОПР впливовою партією став СФД (Союз за французьку демократію). СФД був заснований у січні 1978 р. як блок право центристських політичних партій та угруповань на підтримку В. Жіскар д'Естена. До нього входили Республіканська партія, Радикальна партія та Партія соціальних демократів. Союз за французьку демократію очолив Ж. Лека-нюе. Соціальна опора СФД — промислові та фінансові кола, виші державні чиновники, середній клас, значна частина науково-технічної інтелігенції. Партія стояла на позиціях "передового лібералізму", тобто реформізму, що був на той час найефективнішим методом вирішення суспільних і державних проблем і здобув підтримку широкого загалу у Франції. СФД та ОПР, яка стояла правіше, нерідко виступали спільно.

Зусилля Жіскар д'Естена, спрямовані на подолання труднощів в економіці через застосування чинників ДМК, уже в 1979 р. дали позитивні результати: виробницво збільшилося на 3,5 %. Проте успіх був тимчасовим. Осмислення політиками та економістами труднощів 70-х років наводило на думку, що їх причиною було надмірне захоплення держави втручанням у приватне підприємництво та не завжди продумана і доцільна націоналізація.