Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Остаточне повалення тоталітаризму в Чехословаччині відбувалося за досить сприятливих міжнародних умов. Перебудова в СРСР переконала чехів, що танки на вулицях Праги більше не з'являться. Революцію в Чехословаччині викликало не зубожіння населення, забезпеченість якого необхідними продуктами становила 98 %, а відсутність свободи, прав людини, прискорення процесу відставання від розвинутих країн Заходу. Прірва між народом і керівною партійно-державною номенклатурою ставала дедалі глибшою.

Особливо напружена ситуація склалася у серпні 1988 р. з огляду на горезвісну дату — 20-річчя вторгнення в Чехословаччину союзницьких військ. Починаючи з цього часу, аж до осені 1989 р. у країні майже не припинялися вуличні збори, мітинги й демонстрації. Подією, що прискорила початок чехословацької "оксамитової революції" стала жорстока розправа органів правопорядку з демонстрацією молоді в міжнародний день студентів 17 листопада 1989 р. У цей день чеські студенти вийшли на вулиці Праги вшанувати пам'ять дев'яти своїх товаришів, страчених у 1939 р. нацистами. Молодь вимагала проведення радикальних реформ у країні й закликала пражан до страйку. Органи правопорядку розігнали демонстрантів, чимало студентів у сутичках були поранені.

19 листопада утворився "Громадянський форум" на чолі з В. Гавелом, який не тільки підтримав вимоги студентів, а й зажадав відставки партійного керівництва. 25 листопада колись всемогутня партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком та М. Якешем пішла у відставку. ЗО листопада Федеральні збори ЧССР відмінили статтю 4 конституції про керівну і спрямовуючу роль КПЧ.

На вимогу "Громадянського форуму" та словацького блоку "Громадськість проти насильства" було сформовано коаліційний уряд національної згоди на чолі з М. Чалфою. До його складу, крім комуністів, увійшли 10 безпартійних міністрів і по два представники від Соціалістичної і Народної партій. Наприкінці грудня президентом Чехословацької Федеративної Республіки (ЧСФР) (таку назву дістала країна) було обрано колишнього дисидента Вацлава Гавела, а головою Федеральних зборів став Олександр Дубчек. Було ліквідовано політоргани у державному апараті й силових структурах тощо. Завершальним акордом демонтажу тоталітарної системи стали парламентські вибори у червні 1990 р., на яких перемогу здобули "Громадянський форум" та "Громадськість проти насильства". Антитоталітарна, демократична революція завершилася мирно, без кровопролиття, чому й дістала назву "оксамитової".