Історія України: підручник

Кирило-Мефодіївське братство. Під впливом загострення протиріч у Європі між абсолютизмом і демократією у 1-й половині XIX ст. посилився громадський та суспільний рух і в Україні. Вершиною його стало виникнення в кінці 1845 р. у Києві Кирило-Мефодіївського братства. Засновниками його були: професор історії Київського університету М.Костомаров, чиновник канцелярії генерал-губернатора М.Гулак і вчитель Полтавського кадетського корпусу В.Білозерський. Незабаром до них приєднався II.Куліш, письменник і етнограф, а за ним і Т. Шевченко, на той час вже видатний поет, який прославився своїм "Кобзарем", що вийшов друком у Санкт-Петербурзі в 1840 р.

Програмні положення братства викладені в "Книзі буття українського народу" та в "Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія". Сама форма організації була запозичена у церковних братств. Проірама відстоювала загальнолюдські цінності — справедливість, свободу, рівність і братерство. Пропонувалось також створити федерацію слов'янських держав з центром у Києві.

Ведучу роль національних ідей в організації захищав Пантелеймон Куліш. Необхідність повалення самодержавства відстоювали Тарас Шевченко разом з Миколою Гулаком, а християнські і загальнолюдські ідеї пропагував Микола Костамаров

За доносом одного із студентів на початку 1847 р. всіх учасників братства без усякого суду було заслано. Найтяжче було покарано Т. Шевченка — його віддали у солдати без права писати і малювати і заслали на Аральське море.

Кирило-Мефодіївське братство врахувало уроки світового досвіду і використало ідеї західноєвропейського вільнодумства в своїх національних умовах. Ним були сформульовані основні постулати українського відродження, визначені форми та методи досягнення поставленої мети. Діяльність братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за державність України. Це була спроба нової національної еліти визначити місце і роль українського народу в сучасному історичному контексті.