Історія України: підручник

Вперше офіційно про цс нагадав німцям провідник УЦК в Генеральному Губернаторстві В. Кубійович в листі від 25 лютого 1943 р. В цьому листі В. Кубійович повідомляв про масові випадки знущань, нелюдське поводження, арешти й масові страти. Набір робочої сили і вивезення її в Німеччину перетворювалися в полювання на людей. У грудні 1942 р. по всій Галичині було арештовано вражаючу кількість людей, запідозрених у приналежності до руху Ст. Бандери. Німці часто розстрілювали цілі сім'ї. "Дітей, немовлят, старих людей і навіть далеких родичів заарештованих убивали без всякого суду, як тільки була хоч найменша підозра, що один з членів сім "і вчинив злочин проти окупаційних властей", — писалося в одному з донесень абверу. В ньому також вказувалось, що до березня 1943 р. на Волині німці спалили 40 сіл. Так було по всій Україні.

Один з німецьких рапортів констатував, що німецька адміністрація не пробувала зрозуміти українське населення. "Цивільна адміністрація викопала глибоку прірву між українцями і німцями, прірву, заповнену кров 'ю", — робився висновок у повідомленні.

У відповідь на це ОУН Бандери розповсюдила заяву, в якій проголошувала, що більшовицькі і нацистські методи по відношенню до українського народу — одні й ті ж самі. Листівка особливо ворожа була щодо німців і закликала молодь в бойові ряди ОУН і боротися за Українську державу.

З березня 1942 р. Головна служба безпеки Рейху ввела в своїх донесеннях про ОУН Бандери рубрику "Український рух опору". Донесення РСГА з того часу постійно мали таку рубрику, присвячену лише національному опору в Україні.

До якогось часу німці вважали, що ОУН Бандери — це рух українців, що нелегально прибули з Галичини, чи, можливо, з Рейху. У березні — квітні 1942 р. вони почали усвідомлювати, що цей рух поширився серед молоді по всій Україні й особливо на Волині і на Поділлі. На Волині ОУН проводила серед молоді "таємну підготовку політичного і військового характеру", ці молоді українці вважалися частиною революційної націоналістичної армії.

Цього ж року Гіммлер нагадав про декрет "Нахт унд Небель" ("Ніч і туман"), за яким будь-який злочин ненімецьких цивільних осіб, спрямований проти Рейху чи окупаційної влади, карався смертю на місці або зникненням для всіх, хто їх знав, безслідно, "в ночі й тумані".

У 4-му номері "Бюлетеня" ОУН за квітень 1942 р. зазначалося, що за дев'ять місяців війни в Україні не сталося особливих змін. Замість радянського тоталітаризму прийшов тоталітаризм націонал-соціалістичний. Обидва вони подібні своєю головною метою, різна тільки їхня тактика. В обох випадках під привабливою маскою — з одного боку, соціалістичний рай, з другого — "щасливе" життя у "Новій Європі" — криється той самий ворожий нам імперіалізм. "Українську націю деполітизують, у неї віднімають її політичні ідеали і її віру в можливість створення своєї держави, і всіх носіїв ідеї незалежності будуть знищувати". З цього часу стали формуватися збройні групи, так звані групи самооборони ОУН Бандери.