Історія України: підручник

На початку діяльність українських національних частий, що входили до УПА, обмежувалася нападами на німецькі продовольчі склади. Ця діяльність, як і діяльність радянських партизанів, значно посилилася з січня 1943 року.

На початку лютого відділи УПА перейшли до широкомасштабних операцій на два фронти: проти німців і проти радянських партизанів. УПА вирішили відтіснити радянських партизанів на північ, за річку Прип'ять і на схід за річку Случ.

Німців же УПА змушувала залишати опорні пункти і місцевості, які захищали нечисленні гарнізони. Захопивши певну територію, УПА хотіла покласти край новим німецьким каральним експедиціям проти сіл і взяти на себе повністю захист населення.

Як вже зазначалося, вперше з березня 1943 року в німецьких рапортах з окупованих територій говорилося в загальних рисах, шо в районі Сари-Костополя з'явилася "байда" з приблизно 1 тис. чоловік під командою Вороння і "групи бандитів" ОУН Бандери.

А вже в квітні служба ренхекомісара склала карти генерального округу Волинь-Поділля, на яких була показана справжня ситуація німецького управління. Починаючи віл лютого 1943 року, цей регіон був великою мірою контрольований рухом опору. Але генеральний округ Волинь-Поділля простягався аж до кордону з Білорусією і мав 80 506 кв. км, де проживало 4 мли. 212 тис. мешканців. Цей регіон мав велике значення з економічного погляду.

У більшості районів Волині німецька адміністрація існувала лише в районних або окружних центрах, а сільська місцевість була повністю в руках повстанців і частково (на півночі) в руках радянських партизанів.

В одному з німецьких рапортів підкреслювалося, що коли йдеться про український національний рух, тоді "треба повністю евакуювати місцеве населення з цих районів". Рапорт інформував, що повстанці часто вживали важку зброю, навіть гармати, які здобули "у словаків та інших".

У травні 1943 р. у Волинській, Подільській, Житомирській областях, тобто на території 145 308 кв. км (43% території

Рейхскомісаріату Україна) німці повністю втратили 32% орної землі, 17% виробництва хліба, 33% рогатої худоби тощо. Тоді як у 1942 р. Україна постачала для німців на фронті всю необхідну кількість м'яса, то тепер німці змушені були везти 6 тис. тонн м'яса з Рейху.

Це й не дивно, бо більшість територій Волині і Поділля, а також багато районів Житомирщини перебували в 1943 році в руках українського національного руху опору. До речі, цей рух опору за кількістю бійців перевищував у цей час радянський рух опору.

В українському націоналістичному русі опору існувало три течії:

1) ОУН Бандери, а саме УПА — весною було 8-10 тис. бойовиків, влітку їх число подвоїлося.

2) Партизанський рух Т. Бульби-Боровця — УНРА — 4 тис, але влітку більшість їх влилась в УПА.

3) ОУН Мельника — навесні 2-3 тис. повстанців.

Під час збройної боротьби проти двох диктатур, двох імперіал ізмів і двох окупаційних армій за волю і самостійність українського народу загинуло приблизно 20 тис. бойовиків УПА і членів збройного підпілля.