Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Українська промисловість швидко деградувала. Причин було немало: на тривалий час територія України стала ареною воєнних дій, ( невпевненість у завтрашньому дні змушувала власників відмовлятися од капіталовкладень у розвиток виробництва, закриття кордону з радянською Росією паралізувало традиційні виробничі зв'язки тощо. Щоб припинити деградацію і налагодити вивіз промислової сировини в Німеччину і Австро-Угорщину, окупаційні власті і гетьманська адміністрація намагалися змусити робітників працювати інтенсивніше. Коли у спробах поліпшити свій рівень робітничі колективи наважувалися на страйк, власті, як правило, забороняли його, не зупиняючись перед брутальним застосуванням сили. Зокрема, херсонський губернатор у травні 1918 р. суворо заборонив страйки, мотивуючи це турботою, як він досить відверто висловився, "про забезпечення діяльності промислових підприємств, конче потрібних для добра населення і німецького війська". Непокірним загрожувала кара: ув'язнення до двох років і високий штраф. Коли зупинилися І катеринославські підприємства, міський комендант заявив, що страйкарів вишлють за межі України, а їх Місце заступлять австрійські робітники.

Спираючись на підтримку властей, підприємці перейшли в наступ на робітничий клас з метою взяти назад поступки, завойовані ним у революційні часи. Так, на металургійних заводах Катеримославщини адміністрація , запровадила 12-годинний робочий день, а на багатьох цукроварнях він збільшився до 9—10 годин. Робітники протестували, посилаючись на порушення встановленого Центральною Радою закону про 8-годинний робочий день. Тоді гетьман надав міністрові торгівлі й промисловості право нормувати тривалість праці власними постановами. Міністр відразу скористався цим і встановив у металургійній промисловості 12-годинний робочий день.

Найболючішими для робітничого класу були локаути — припинення роботи із звільненням всіх працюючих, [щоб через деякий час найняти знову більш покірливих за меншу плату. Урядовий комісар праці Чернігівського району писав у червні в своє міністерство: "На Чернігівщині набереться лише 50 % працюючих робітників. Окрім занепаду промисловості через брак сировини і палива та інші відомі обставини, безробіття підтримують самі власники, які пориваються скрізь провести локаути з метою знищити здобутки робітників".