Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Намагання більшовиків втілити у життя комуністичну доктрину в 1918—1921 рр. обернулися для населення радянських республік громадянською війною і масовим голодом. Після X з'їзду РКП (б) В. І. Ленін припинив спроби побудувати умоглядну конструкцію суспільства, яке могло б функціонувати без ринку. Він оголосив попередню політику "дурістю і самогубством тієї партії, яка спробувала б її. Дурістю, бо ця політика економічно неможлива; самогубством, бо парти, які пробують подібну політику, зазнають неминуче краху".

Одначе Ленін не змінив політичного устрою, який залишався тоталітарним, залишив за державною партією директивний контроль над "командними висотами" економіки й навіть замаскував крах комуністичної доктрини тим, що оголосив попередню економічну політику нібито нав'язаною більшовикам воєнними обставинами,

Після смерті Леніна нова економічна політика довго не утрималася. З середини 20-х рр. більшість лідерів державної партії стала готуватися до повторної спроби реалізувати діючу з 1919 р. партійну програму. Тоталітарний політичний режим вимагав відповідного економічного фундаменту, здатного функціонувати за командами з одного центру. "Командні висоти" економіки не могли розвиватися в обстановці "ринкової стихії". Ця неможливість виявлялась у так званих "кризах непу", що найчастіше набирали форму хлібозаготівельних криз.

Друга спроба реалізації комуністичної доктрини відбувалася під керівництвом генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіна. Оскільки Ленін засудив так званий "воєнний комунізм", вона проходила під іншими гаслами. У першій п'ятирічці це було гасло "побудови економічного фундаменту соціалізму", в другій — "побудови основ соціалізму". Як і перший комуністичний штурм, ця спроба закінчилася масовим голодом і громадянською війною. Сталін спромігся обернути голод собі на користь, використавши його як знаряддя придушення опору селянства, у якого відібрали його власність. Громадянська війна набула іншої, ніж у 1918— 1921 рр., форми — війни тоталітарної держави, керівна верхівка якої виродилась у своєрідну мафіозну структуру, з деморалізованим суспільством. На голови більшовиків, що не бажали змиритися з такою зловісною еволюцією тоталітарного режиму як сталінщина, на "бури жуазних", а потім і робітничо-селянських спеціалістів, на широкі маси трудящих впали небачені репресії. Для України десятиріччя соціально-економічних і політичних перетворень, що почалося з 1929 р., оголошеного Сталіним "роком великого перелому", стало найбільш трагічним у її багатовіковій історії.