Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

У 1933 р. Сталін відмовився од політики прискорених темпів, мотивуючи це тим, що її завдання, мовляв, виконано. Насправді ж треба було рятувати охоплене кризою народне господарство. Поворот в економічній політиці характеризувався перш за все скасуванням продрозкладки. 19 січня 1933 p. РНК СРСР і ЦК ВКП (б) прийняли постанову "Про обов'язкову поставку зерна державі колгоспниками та одноосібними господарствами". Колгоспам та одноосібникам тепер залишалася вся продукція,— вироблена понад твердо зафіксовану норму здавання державі. Лишки дозволялося реалізувати по цінах вільного ринку. Це пробуджувало зацікавленість у розширенні посівних площ, відкривало шлях до подолання безгосподарності.

Надзвичайна ситуація, що утворилася в сільському господарстві, потребувала особливих методів керівництва. Було створено політичні відділи МТС і радгоспів, які мали сприяти подоланню кризи. Влада політвідділів була безмежною, і вони використали її передусім для репресій. Скасування продрозкладки й репресії були методами, за допомогою яких політвідділи боролися з небажанням колгоспників працювати в громадському господарстві.

У колгоспах створювалися бригади з постійним складом працюючих, за якими закріплювалися машини, реманент, робоча худоба. Щоб ліквідувати знеосібку при вирощуванні врожаю, заборонялося перекидати бригади з однієї ділянки на іншу. З весни 1933 р. у рільничих бригадах, які спеціалізувалися на вирощуванні технічних культур, уперше стали виникати ланки, за якими закріплювалися ділянки на весь період вирощування врожаю. Запроваджувалася індивідуальна і дрібногрупова (ланкова) прогресивно-відрядна оплата праці.

Поява матеріальної зацікавленості позначилася на продуктивності праці у громадському господарстві. На весь Союз стали відомими своєю працею П. М. Ангеліна і М. С. Демченко. На початку 1935 р. бригадир Старобе-шівської МТС на Донеччині Парасковія Ангеліна стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад. Тоді ж ланкова колгоспу ім. Комінтерну села Ста рос Ілля (тепер Городищенського району Черкаської області) Марія Демченко взяла зобов'язання виростити по 500 ц цукрових буряків з гектара. В країні почалося змагання п'ятисотенниць. У наступні роки боротьба за високі врожаї сільськогосподарських культур набула масового характеру.

Зміцнювалася матеріально-технічна база сільського господарства. За один тільки 1933 рік число МТС в Ук> раїні зросло з 592 до 657, а кількість обслуговуваних ними артілей — з 12,2 до 18,3 тис. До кінця другої п'ятирічки в республіці вже діяло 958 МТС, у зоні їх обслуговування перебувало 26,7 тис. колгоспів (97,7 % загальної кількості). Застосування машин створювало можливості для запровадження агротехнічних заходів.

Організаційне зміцнення колгоспів, подана їм допомога технікою сприяли подоланню кризи. У листопаді 1934 р. було визнано за можливе ліквідувати карткову систему розподілу продовольчих товарів для міського населення. Політвідділи МТС було об'єднано з районними комітетами партії.

Вихід колгоспів із кризи сприяв зростанню хлібопоставок державі. Від України в державні засіки надійшло у 1933 р. 317 млн. пудів хліба, в 1935 р.—462 млн., а в 1937 р.,— 496 млн. пудів. Зростання хлібопоставок відбувалося одночасно з підвищенням добробуту селян. Більшість господарств почала обзаводитися підсобними виробництвами — птахівництвом, садівництвом, бджільництвом тощо. В колгоспах було організовано тваринницькі ферми. Колгоспам надавався безпроцентний кредит для придбання худоби. Напередодні війни майже всі господарства мали корів. Сільське господарство України виходило на рівень продуктивності, що існував до початку суцільної колективізації.

Колгоспний лад, що виник внаслідок соціально-економічних перетворень 1929—1939 рр., являв собою одну з головних підвалин командної економіки, економічний фундамент тоталітарного режиму. Перетворення селянина в колгоспника означало, по суті, позбавлення його власності на засоби виробництва. Незважаючи на зовнішню колективну форму колгоспної власності, здійснене у відповідності з комуністичною програмою усуспільнення виробництва в сільському господарстві перетворило колгоспи на одержавлені підприємства, а колгоспників — у найману робочу силу.

Експропріація українського селянства як класу зустріла масовий опір активного й пасивного характеру. Придушуючи цей опір, держава вживала насильницької дії аж до найбільш потворних — у формі геноциду. Лише перед війною вдалося подолати викликане насильницькою колективізацією падіння продуктивних сил сільського господарства.

З утворенням колгоспного ладу село перейшло у взаємовідносинах з "командними висотами" економіки на неринкові форми "змички", які піддавалися регулюванню з кабінетів партійних функціонерів і господарників. Утворилася суцільна командна економіка. Товарно-грошові відносини збереглися в досить вузькій сфері взаємовідносин населення і держави. Але саме вони підтримували "на плаву" жорстку економічну конструкцію, сигна-лізуючи центру про перебої і диспропорції. Ці сигнали давали можливість коригувати управління виробничою діяльністю з одного центру й цим утримувати командну економіку в стані елементарного функціонування.

Одначе навіть найталановитіші директивні рішення не йшли в будь-яке порівняння з автоматично діючим ринковим механізмом. Соціалістичні перетворення, в основі яких корінилася головна в комуністичній доктрині ідея заміни ринкової економіки командною, наперед визначили неефективність виробничої діяльності на всіх рівнях — від загальнодержавного народногосподарського комплексу до праці кожної людини. Відоме положення про те, що новий суспільний лад обов'язково переможе, позаяк він здатний забезпечити вищу продуктивність праці порівняно з капіталізмом (під яким Ленін розумів лад, базований на ринковій економіці), залишалося часто повторюваним заклинанням, і не більше.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. У чому суть сталінсько? "всеосяжної" колективізації? 2. Що, на вашу думку, стало головною причиною виникнення хлібозаготівельної кризи 1929 р.? 3. Розкажіть про розкуркулювання та хід примусової колективізації в Україні. Яка доля розкуркулених селян? 3 яких джерел ви про це дізналися? 4. Проаналізуйте перші підсумки колективізації. Якої шкоди було завдано сільськогосподарському виробництву? 5. Підготуйте повідомлення на тему: "Голод 1932—1933 рр.— найбільший злочин більшовицького режиму в Україні". 6. Якою була подальша доля колгоспів України в системі командної економіки?