Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Осередками культури в республіці були культурно-освітні установи: клуби, будинки культури, будинки самоосвіти, бібліотеки, агітпункти, музеї, а на селі — сільські будинки та хати-читальні. З 1928 по 1941 р. кількість клубів збільшилася з 11 тис. до 25 тис, бібліотек — з 9,4 тис. до 22,3 Тйс.

Дедалі більше ставало письменних людей, зростав їхній потяг до друкованого слова. Щоб задовольнити його, в республіці збільшувалася кількість періодичних і книжкових видань. Поповнювалися фонди бібліотек. За умов ще помітної кількості неписьменних і малописьменних у культурно-освітній роботі особлива роль належала радіо та кіно.

До існуючих традиційних культурно-освітніх установ додавалися нові — парки культури і відпочинку, червоні кутки на підприємствах тощо. Ставали популярними читацькі конференції, вечори відпочинку, оборонні й інші гуртки — технічної творчості, поточної політики. Значну роботу проводили краєзнавчі, мистецькі, літературно-меморіальні та історико-революційні музеї.

Одначе розгортання культосвітньої роботи гальмувалося незадовільною матеріально-технічною базою і браком освічених кадрів. Нерідко живу справу губив формалізм. Часто переважало бажання успішно відзвітуватися. До всього, саме культосвітня сфера була тим найбільш масовим каналом, через який особливо настійливо, систематично й повсякденно вихвалялася особа Сталіна та його оточення, формувався образ "мудрішого з мудрих", "батька всіх людей і народів" за одночасного таврування вчорашніх високих авторитетів.